10 способів управління масами

Ноам Хомський
11:07, 11 Липень 2018

Управління поведінкою людини – одна з першочергових задач будь-якої держави. 

Щоправда, потрібно розуміти, що державу створюють громадяни з метою узгодження своїх же інтересів, але державна або політична влада знаходить свої власні інтереси, і її першочерговим завданням стає управління тими, хто її обрав і утримує з метою тривіального самозбереження.Якщо люди починають виявляти невдоволення поточною політикою, яка виникає з вузькокорпоративних інтересів владної верхівки та їхніх довірених осіб, то щоб уникнути насильства над народом, протистояти цьому можна тільки пропагандою, інструментом якої виступають ЗМІ.
ДЛЯ ДОВІДКИ. Ноам Хомський – професор мовознавства в Массачусетському технологічному інституті. Лінгвіст, філософ, громадський діяч, автор книг і політичний аналітик, який склав список «10 способів маніпулювання» за допомогою ЗМІ.
СПОСІБ № 1. ВІДВОЛІКАННЯ УВАГИ
Основним елементом управління суспільством є відволікання уваги людей від важливих проблем і рішень, прийнятих політичними та економічними правлячими колами, за допомогою постійного насичення інформаційного простору малозначними повідомленнями. Прийом відволікання уваги вельми істотний для того, щоб не дати громадянам можливості отримувати важливі знання в області сучасних філософських течій, передової науки, економіки, психології, нейробіології та кібернетики. Натомість цей інформаційний простір наповнюється новинами спорту, шоу-бізнесу, містики та інших інформаційних складових, заснованих на реліктових людських інстинктах - від еротики до жорсткої порнографії, і від побутових “мильних” сюжетів - до сумнівних способів легкої і швидкої наживи.
«... постійно відволікати увагу громадян від справжніх соціальних проблем, перемикаючи її на теми, що не мають реального значення. Домагатися того, щоб громадяни постійно були чимось зайняті й у них не залишалося часу на роздуми; з поля – у загін, як і всі інші тварини». (Н. Хомський. «Тиха зброя для спокійних воєн»).
СПОСІБ № 2. СТВОРЮВАТИ ПРОБЛЕМИ, А ПОТІМ ПРОПОНУВАТИ СПОСОБИ ЇХ ВИРІШЕННЯ
Даний метод також називається «проблема-реакція-рішення». Створюється проблема, якась «ситуація», розрахована на те, щоб викликати певну реакцію серед населення з тим, щоб воно само зажадало вжиття заходів, які необхідні правлячим колам. Наприклад, допустити розкручування спіралі насильства в містах або організувати криваві теракти для того, щоб громадяни зажадали прийняття законів про посилення заходів безпеки та проведення політики, що зменшує громадянські свободи. Або викликати якусь економічну, терористичну або техногенну кризу, щоб змусити людей в своїй свідомості вжити заходів щодо ліквідації її наслідків, нехай навіть через порушення їхніх соціальних прав, як «необхідне зло». Але потрібно розуміти, що кризи ж самі не народжуються.
СПОСІБ № 3. СПОСІБ ПОСТУПОВОГО ЗАСТОСУВАННЯ
Щоб домогтися прийняття будь-якого непопулярного заходу, досить впроваджувати його поступово, день за днем, рік за роком. Саме таким чином були глобально нав'язані принципово нові соціально-економічні умови (неолібералізм) в 80-х і 90-х роках минулого століття. Зведення до мінімуму функцій держави, приватизація, невпевненість, нестабільність, масове безробіття, заробітна плата, яка вже не забезпечує гідне життя. Якби все це відбулося водночас, то напевно призвело б до революції.
СПОСІБ № 4. ВІДСТРОЧКА ВИКОНАННЯ
Інший спосіб продавити непопулярне рішення полягає в тому, щоб представити його як «болюче, але необхідне» і домогтися в даний момент згоди громадян на його здійснення в майбутньому. Набагато простіше погодитися на будь-які жертви в майбутньому, ніж в сьогоденні.
По-перше, тому що це не відбудеться негайно. По-друге, тому, що народ в масі своїй завжди схильний плекати наївні надії на те, що «завтра все зміниться на краще» і що тих жертв, яких від нього вимагають, вдасться уникнути. Це надає громадянам більше часу для того, щоб звикнути до думки про зміни та смиренно прийняти їх, коли настане час.
СПОСІБ № 5. ЗВЕРТАТИСЯ ДО НАРОДУ ЯК ДО МАЛОГО ДИТЯ
У більшості пропагандистських виступів, розрахованих на широку публіку, використовуються такі доводи, персонажі, слова й інтонація, начебто мова йде про дітей шкільного віку із затримкою в розвитку або розумово неповносправних індивідуумів.
Чим сильніше хтось намагається ввести в оману слухача, тим більшою мірою він намагається використовувати інфантильні мовні звороти. Чому?
Якщо хтось звертається до людини так, як ніби їй 12 або менше років, то в силу сугестивності, у відповіді або в реакції цієї людини, з певним ступенем ймовірності, також буде відсутня критична оцінка, що притаманно дітям у віці 12 або менше років.
Заздалегідь наївні міркування й прописні істини, закладені в політичних промовах, розраховані на сприйняття широкої аудиторії, до якої вже застосовуються вище і описані надалі методи маніпулювання її свідомістю.
СПОСІБ № 6. СПИРАТИСЯ ЗНАЧНО БІЛЬШЕ НА ЕМОЦІЇ, НІЖ НА РОЗДУМИ
Вплив на емоції являє собою класичний прийом нейролінгвістичного програмування, спрямований на те, щоб заблокувати здатність людей до раціонального аналізу, а в підсумку й взагалі до здатності критичного осмислення того, що відбувається. З іншого боку, використання емоційного фактора дозволяє відкрити двері в підсвідоме для того, щоб впроваджувати туди думки, бажання, страхи, побоювання, примусу або стійкі моделі поведінки. Заклики про те, який жорстокий тероризм, яка несправедлива влада, як страждають голодні та принижені, залишають «за кадром» справжні причини того, що відбувається. Емоції - ворог логіки.
СПОСІБ № 7. ТРИМАТИ ЛЮДЕЙ У НЕВІГЛАСТВІ, КУЛЬТИВУЮЧИ ПОСЕРЕДНІСТЬ 
Домагатися того, щоб люди стали нездатними розуміти прийоми і методи, використовувані для того, щоб ними управляти й підпорядковувати своїй волі. Якість освіти, що надається нижчим суспільним класам, повинна бути, як можна більш убогою й посередньою, з тим, щоб невігластво, яке відділяє нижчі суспільні класи від вищих, залишалося на рівні, який не зможуть подолати нижчі класи.
До цього відноситься й пропаганда так званого «сучасного мистецтва», що являє собою хизування посередностей, які претендують на популярність, але не здатних зобразити реальність через ті твори мистецтва, які не вимагають докладного пояснення й агітації за їхню «геніальність». Ті ж, хто не визнає новодел – оголошуються відсталими й тупими, а їхня думка широкому розголосу не підлягає.
СПОСІБ № 8. СПОНУКАТИ ГРОМАДЯН ЗАХОПЛЮВАТИСЯ ПОСЕРЕДНІСТЮ
Впроваджувати серед населення думку про те, що модно бути тупим, вульгарним і невихованим. Цей спосіб нерозривний з попереднім, бо все посереднє в сучасному світі з'являється у величезних кількостях в будь-яких соціальних сферах – від релігії та науки до мистецтва і політики. Скандали, «жовті сторінки», чаклунство та магія, сумнівний гумор і популістичні акції – все добре для досягнення однієї мети: не допустити, щоб люди мали можливість розширити свою свідомість до безкрайніх просторів реального світу.
СПОСІБ № 9. ПІДСИЛЮВАТИ ВІДЧУТТЯ ВЛАСНОЇ ПРОВИНИ
Змусити людину повірити в те, що тільки вона винна у власних нещастях, які відбуваються за браком її розумових можливостей, здібностей або докладених зусиль. В результаті, замість того, щоб повстати проти економічної системи, людина починає займатися самознищенням, звинувачуючи в усьому самого себе, що викликає пригнічений стан, що призводить, серед іншого, до бездіяльності. А без дії ні про яку революцію і мови бути не може! І політики, і вчені (особливо психотерапевти), і релігійні діячі застосовують досить ефективні доктрини для досягнення ефекту самобичування пацієнтів і пастви, щоб управляти їхніми життєствердними інтересами, спрямовуючи дії в потрібне русло.
СПОСІБ № 10. ЗНАТИ ПРО ЛЮДЕЙ БІЛЬШЕ, НІЖ ВОНИ САМІ ПРО СЕБЕ ЗНАЮТЬ
Протягом останніх 50 років успіхи в розвитку науки призвели до утворення наростального розриву між знаннями простих людей та відомостями, якими володіють і користуються панівні класи.
Завдяки біології, нейробіології та прикладної психології, «система» отримала в своє розпорядження передові знання про людину, як в області фізіології, так і психіки. Системі вдалося дізнатися про звичайну людину більше, ніж вона сама про себе знає. Це означає, що в більшості випадків система має більшу владу й більшою мірою керує людьми, ніж вони самі. 
Джерело: www.korysno.pro
Переклад: Олена Нуньєс 
Ми пропонуємо вам подивитися відеосюжет з професором Ноамом Хомським: