Євроінтеграція України – процес практично незворотний. Мільйони наших співгромадян вже навряд чи відмовляться від вигод, які відчули від реалізації положень Угоди про асоціацію з ЄС. І перш за все це стосується молоді, від якої, власне, і залежить подальша доля цього процесу.
Безвіз, можливість вільно подорожувати та навчатися у європейських країнах, здобувати сучасні знання навички, нарешті, працювати там, заробляти пристойні гроші (при всій амбівалентності цього становища) – ні, наша молодь нізащо не погодиться дати задню ходу, повернутися до часів «залізної завіси»….
Інша справа – євроатлантична інтеграція, зближення з НАТО. Тут ситуація складніша. Широкий загал українського суспільства поки що не відчуває видимих вигод від співробітництва з НАТО. І навіть молоді люди досить обережно ставляться до розвитку таких відносин. Ніде правди діти: у багатьох сім’ях нікуди не ділися стереотипи радянських часів про «агресивний блок», який несе загрозу війни тощо. І хоча часи змінюються, але злам сталих уявлень – процес складний.
І хоча стратегічний курс на набуття повноправного членства України в ЄС та НАТО закріплено в українській Конституції, але дискусії з цього питання не вщухають. І нам здалося цікавим не просто з'ясувати позицію молодих людей щодо НАТО, а ще й дізнатися, як формувалася ця позиція, чи змінювалася вона і під впливом яких чинників.
Поділитися своїми поглядами та історіями зголосилися журналістка Ганна Бук, громадський діяч Владислав Явний, студенти Яна Самко, Дмитро Васін, Анатолій Шевченко, Петро Войков. То ж пропонуємо нашим читачам заочну перекличку поглядів, уявлень і аргументів.
СТАНОВЛЕННЯ ПОГЛЯДЫВ: СІМ'Я І ШКОЛА
Д.Васін: «Я виріс в патріотичній родині. Мене рано почали цікавити питання, пов'язані з історією України, новітнім її періодом. На уроках історії часто задавав вчителям «незручні» питання, дискутував з однокласниками. НАТО для мене завжди асоціювалося зі зростанням обороноздатності нашої країни, зміцненням її суверенітету. Спершу - на підсвідомому рівні, а коли почалася російська агресія – то вже свідомо».
Я.Самко: «Я проти вступу до НАТО. Звичайно, на мої погляди вплинула позиція батьків, але вони жодним чином не нав'язували своєї думки. Допомагали виробити власну».
Г.Бук: «В мене досить рано сформувалося уявлення, що вступ в НАТО є гарантією національної безпеки. Чи ризикнула би Росія здійснити агресію, якби Україна була членом НАТО? На мій погляд, запитання риторичне».
А.Шевченко: «До дев'ятого класу коло моїх інтересів було зосереджено навколо навчання. Інтерес до «великої» політики почав формуватися під час Революції гідності, яку наша родина сприйняла з великим ентузіазмом. Тоді до кола моїх інтересів увійшла новітня історія, де, як зрозуміло, НАТО відіграє значну роль».
ФОРМУВАННЯ СВІТОГЛЯДУ: УНІВЕРСИТЕТ
П.Войков: «До університету я вступив людиною досить аполітичною. Але події на Майдані взимку 2013-2014 років пробудили в мені інтерес до політичної історії. У процесі вивчення я краще став розбиратися в міжнародній ситуації, точніше її оцінювати. І дійшов до висновку, що Україна просто є «розмінною монетою» у відносинах між США і Росією».
А.Шевченко: «Під час навчання у вузі моє розуміння політики розширилося. Російська агресія ще раз довела, що НАТО - це найбільш дієздатна система колективної оборони у світі. Але разом з тим, мої погляди стали менш радикальними, я навчився прислухатися до іншої думки, в тому числі, і тих людей, хто проти НАТО. Вважаю, що з ними треба розмовляти мовою знань, використовуючи сильні аргументи».
Я.Самко: «Цілком згодна з тим, що треба поважати погляди відмінні від власних. Але ніхто ще не заперечив правильність тези, що критерієм істини є практика. А практика свідчить про те, що в самому Альянсі Україну поки що не бачать серед його членів, і побачать нескоро».
Д.Васін: «Серед наших викладачів - люди різних поглядів. На семінарах ми маємо можливість дискутувати, і це чудово, бо дозволяє навчитися чіткіше і точніше формулювати свої думки, аргументовано відстоювати свої погляди. Дуже стимулює участь у студентських конференціях. Я вже двічі робив доповіді на тему відносин НАТО та України, і кожного разу обговорення було бурхливим».
ПОЗИЦІЯ – 2019
Г.Бук: «Поки що ні Україна, ані НАТО не готові до серйозних рішень. Україна береже кордони європейської цивілізації і стримує гібридну агресію. В НАТО це розуміють, але розуміють і ризики, до яких може призвести наше членство в Альянсі».
В.Явний: «Я вважаю, що відносини України з НАТО зблизять нашу державу з цінностями більшості країн ЄС. Але зараз НАТО, як і весь західний світ, переживає кризу, і намагатися вступити туди лише підливає масла у вогонь».
Д.Васін: «Я не бачу підстав, щоб вважати, ніби НАТО переживає серйозну кризу. Так, проблеми є, але окупація Криму та події на Донбасі беззаперечно довели, що найкращою відповіддю на сучасні виклики є колективна система безпеки. Звичайно, при збереженні і примноженні сили власної армії і флоту».
П.Войков: «Наше керівництво прагне вступити в НАТО, тому що вважає, що члени Альянсу захищатимуть наші рубежі. Але події останніх п’яти років довели, що НАТО нам не допоможе, а треба мати власну боєздатну армію».
Д.Васін: «Питання про вступ до НАТО - не стільки військове, скільки політичне. Фактично це питання про самоідентифікацію нашої держави».
Я.Самко: «Значна частина населення України проти вступу в НАТО. І на цій підставі усім нам треба відмовити у патріотизмі?»
А.Шевченко: «Не потрібно політизувати це питання. Як на мене, то пройде ще чимало часу, перш ніж ця проблема перейде від розмов у практичну площину».
Д.Васін: «Звичайно, не можна вважати, що коли людина не сприймає НАТО, то, тим самим, вона не сприймає європейські цінності. Одне не суперечить іншому. Питання в тому, як прищепити нашій країні ці цінності. А досягти цього можна лише шляхом європейської та євроатлантичної інтеграції».
ДАЛІ БУДЕ …
В.Явний: «Давайте припинимо жувати цю жуйку - вступати чи не вступати до НАТО. Перш за все треба зосередити зусилля на те, щоб чітко визначити, яке місце займає наша країни в нинішній геополітичній ситуації, і вже виходячи з цього, вибудовувати зовнішньополітичну стратегію, і вирішувати: хто для нас друг, хто - союзник, хто – суперник, а хто - ворог. І воходячи з цього ».
Д.Васін: «Я б запропонував розглянути два прагматичних критерії: вигідно чи невигідно Україні вступати до НАТО.
Перший - суто цивілізаційний: це вибір між Заходом та Сходом. Мені ближче цінності Заходу - повага до індивіда, соціальна захищеність тощо.
Другий – суто економічний. Я, наприклад, бачу чимало вигод від вступу в НАТО для української економіки. Підвищиться інвестиційна привабливість України, а це - поява великої кількості нових робочих місць, зростання доходів, якості життя тощо».
А.Шевченко: «Цілком згодний, що підходити до питання про євроатлантичної інтеграції треба науково, об'єктивно та обгрунтовано. Спочатку прорахувати «плюси» і «мінуси» цього процесу з точки зору розвитку суспільства, а ні цій підставі зробити висновок: відповідає чи ні вступ України до НАТО інтересам українського народу».
Я.Самко: «А що заважає просто запитати у народу: чи варто Україні вступати до НАТО? Можна по-різному ставитися до рівня політичної культури й компетентності нашого народу, але робити вигляд, що народ неправий або дурний, просто нерозумно.
Я цілком підтримую ідею референдуму щодо вступу до НАТО. Але зрозуміло, що нинішня влада на це не піде, бо неважко прогнозувати: результат буде невтішним для «євроатлантистів».
Г.Бук: «Допоки ми знаходимося в стані війни, маємо продовжувати співпрацю з НАТО, модернізувати свою армію і підготуватися до референдуму, який і стане відправною точкою нашого самовизначення».
П.Войков: «Але при цьому треба казати людям правду. Не нав'язувати свою точку зору, як це зараз робиться, а знаходити переконливі аргументи. Якщо, звичайно, такі існують».
В.Явний: «Нам треба будувати Європу в Україні, без підлизування до ЄС, США чи НАТО».
Д.Васін: «Зараз не варто ставити питання про конкретну дату вступу України до НАТО. Це може викликати лише додаткові складності. Але працювати в цьому напрямі – варто и треба. І це - завдання саме нашого покоління, умовно кажучи, «двадцятилітних».
А.Шевченко: «Наше покоління складається з різних людей, у яких різні точки зору: взяти хоча б нашу дискусію. Тому не можна говорити що вся «двадцятилітні» думають однаково. Але я цілком поділяю думку, що наше покоління здатне зробити багато корисного для того, щоб євроатлантична інтеграція України стала незворотним процесом, так само як євроінтеграція».
Дискусію підготували: Олександр Галяс та Анастасія Холдаковська
