БУТИ ЧИ НЕ БУТИ - НАМ НЕ ВСЕ ОДНО

НАТО
05:07, 11 Липень 2019

Євроінтеграція України – процес практично незворотний. Мільйони наших  співгромадян вже   навряд чи відмовляться  від вигод, які відчули від реалізації положень Угоди про асоціацію з ЄС. І перш за все це стосується молоді, від якої, власне, і залежить подальша доля цього процесу.

Безвіз, можливість вільно подорожувати та навчатися у європейських країнах, здобувати сучасні знання навички, нарешті, працювати там,  заробляти пристойні гроші (при всій амбівалентності цього становища) – ні, наша молодь нізащо не погодиться дати задню ходу, повернутися до часів «залізної завіси»….   

Інша справа –  євроатлантична інтеграція, зближення з НАТО. Тут ситуація складніша. Широкий загал українського суспільства поки що не відчуває  видимих вигод від співробітництва з НАТО. І навіть молоді люди досить обережно ставляться до розвитку таких відносин. Ніде правди діти:  у багатьох сім’ях нікуди не ділися  стереотипи радянських часів про «агресивний блок», який несе загрозу війни тощо.  І хоча часи змінюються, але злам сталих уявлень – процес складний.

І хоча  стратегічний  курс на набуття повноправного членства України в ЄС та  НАТО закріплено в українській Конституції, але дискусії з цього питання не вщухають. І нам здалося цікавим не просто з'ясувати позицію молодих людей щодо НАТО, а ще й дізнатися, як формувалася ця позиція, чи  змінювалася вона і під впливом яких чинників. 

Поділитися своїми поглядами та історіями зголосилися журналістка Ганна Бук, громадський діяч  Владислав Явний, студенти Яна Самко,  Дмитро Васін,  Анатолій Шевченко, Петро Войков. То ж пропонуємо нашим читачам заочну перекличку поглядів, уявлень і аргументів.

СТАНОВЛЕННЯ ПОГЛЯДЫВ: СІМ'Я І ШКОЛА

Д.Васін: «Я виріс в патріотичній родині. Мене рано почали цікавити питання, пов'язані з історією України, новітнім її періодом. На уроках історії часто задавав вчителям «незручні» питання, дискутував з однокласниками.  НАТО для мене завжди асоціювалося зі зростанням обороноздатності нашої країни, зміцненням її суверенітету. Спершу - на підсвідомому рівні, а коли почалася російська агресія – то вже свідомо». 

Я.Самко: «Я проти вступу до НАТО. Звичайно, на мої  погляди вплинула позиція батьків, але вони жодним чином  не нав'язували своєї думки. Допомагали виробити власну».

Г.Бук: «В мене досить рано сформувалося уявлення, що вступ в НАТО є гарантією національної безпеки. Чи ризикнула би Росія здійснити агресію, якби Україна була членом НАТО?  На мій погляд, запитання риторичне».

А.Шевченко: «До дев'ятого класу коло моїх інтересів було зосереджено навколо навчання.  Інтерес до «великої» політики почав формуватися під час Революції гідності, яку наша  родина сприйняла з великим ентузіазмом. Тоді до кола моїх інтересів увійшла новітня історія, де, як зрозуміло, НАТО відіграє значну роль».   

ФОРМУВАННЯ СВІТОГЛЯДУ: УНІВЕРСИТЕТ 

П.Войков: «До університету я вступив людиною досить аполітичною. Але події  на Майдані взимку 2013-2014 років пробудили в мені інтерес до політичної історії. У процесі вивчення я краще став розбиратися в міжнародній ситуації, точніше її оцінювати. І дійшов до висновку,  що Україна просто є «розмінною монетою» у відносинах між США і Росією». 

А.Шевченко: «Під час навчання у вузі моє розуміння політики розширилося. Російська агресія ще раз довела, що НАТО - це найбільш дієздатна система колективної оборони у світі.  Але разом з тим, мої  погляди стали менш радикальними, я навчився прислухатися до іншої думки, в тому числі, і тих людей, хто проти НАТО. Вважаю, що з ними треба розмовляти мовою знань, використовуючи сильні аргументи». 

Я.Самко: «Цілком згодна з тим, що треба поважати погляди відмінні від власних. Але ніхто ще не заперечив правильність тези, що критерієм  істини є практика. А практика свідчить про те, що в самому Альянсі  Україну поки що не бачать серед його членів, і побачать нескоро».

Д.Васін: «Серед наших викладачів - люди  різних  поглядів. На семінарах ми маємо можливість дискутувати, і це чудово, бо дозволяє навчитися  чіткіше і точніше формулювати  свої думки, аргументовано відстоювати свої погляди. Дуже стимулює участь у студентських конференціях. Я вже двічі робив доповіді на тему відносин НАТО та України, і кожного разу обговорення було бурхливим».

ПОЗИЦІЯ – 2019  

Г.Бук: «Поки що  ні Україна, ані НАТО не готові до серйозних рішень. Україна береже кордони європейської цивілізації і стримує гібридну агресію. В НАТО це розуміють, але  розуміють і ризики, до яких може призвести наше членство в Альянсі».

В.Явний: «Я вважаю, що  відносини України з НАТО зблизять нашу державу з цінностями більшості країн ЄС. Але зараз НАТО, як і весь західний світ, переживає кризу, і намагатися вступити туди лише  підливає масла у вогонь». 

Д.Васін: «Я не бачу підстав,  щоб вважати, ніби  НАТО переживає серйозну кризу. Так, проблеми є, але окупація Криму та події на Донбасі  беззаперечно довели, що найкращою відповіддю на сучасні виклики є колективна система безпеки. Звичайно, при збереженні і примноженні сили  власної армії і флоту». 

П.Войков: «Наше керівництво  прагне вступити в НАТО, тому що вважає, що члени Альянсу  захищатимуть наші рубежі. Але події останніх п’яти років довели,  що НАТО нам не допоможе, а треба мати власну боєздатну армію». 

Д.Васін: «Питання про вступ до НАТО - не стільки військове, скільки політичне.  Фактично це питання про самоідентифікацію нашої держави».

Я.Самко: «Значна частина населення України проти вступу в НАТО. І на цій підставі усім нам  треба відмовити у патріотизмі?»  

А.Шевченко: «Не потрібно політизувати це питання. Як на мене, то  пройде ще чимало часу,  перш ніж ця проблема перейде від розмов у практичну площину».  

Д.Васін: «Звичайно, не можна вважати,  що коли людина не сприймає НАТО, то, тим самим, вона не сприймає європейські цінності. Одне не суперечить іншому. Питання в тому, як прищепити нашій країні ці цінності. А досягти цього можна лише шляхом європейської та євроатлантичної інтеграції».

ДАЛІ БУДЕ … 

В.Явний: «Давайте припинимо  жувати цю жуйку - вступати чи не вступати до  НАТО. Перш за все треба  зосередити зусилля на те, щоб   чітко визначити, яке місце займає наша країни в нинішній геополітичній ситуації, і вже виходячи з цього, вибудовувати зовнішньополітичну стратегію, і вирішувати: хто для нас друг, хто - союзник,  хто – суперник, а хто -   ворог. І воходячи з цього ».

Д.Васін: «Я б запропонував розглянути два прагматичних критерії: вигідно чи невигідно Україні вступати до  НАТО.

Перший - суто цивілізаційний: це вибір між Заходом та Сходом. Мені ближче цінності Заходу - повага до індивіда, соціальна захищеність тощо. 

Другий – суто економічний. Я, наприклад, бачу чимало вигод від вступу в НАТО для української  економіки. Підвищиться інвестиційна привабливість  України, а це - поява великої кількості нових робочих місць, зростання доходів, якості життя тощо». 

А.Шевченко: «Цілком згодний, що підходити до питання про євроатлантичної інтеграції треба  науково, об'єктивно та обгрунтовано. Спочатку прорахувати «плюси» і «мінуси» цього процесу з точки зору розвитку суспільства, а ні цій підставі зробити висновок: відповідає чи ні вступ України до НАТО інтересам українського народу».

Я.Самко: «А що заважає просто запитати у народу: чи варто Україні вступати до НАТО? Можна по-різному ставитися до рівня політичної культури й компетентності нашого народу, але робити вигляд, що народ неправий або дурний, просто нерозумно. 

Я цілком підтримую ідею референдуму щодо вступу до НАТО. Але зрозуміло, що  нинішня влада на це не піде, бо неважко прогнозувати: результат буде невтішним для «євроатлантистів». 

Г.Бук: «Допоки ми знаходимося в стані війни, маємо продовжувати співпрацю з НАТО, модернізувати свою армію і підготуватися  до референдуму, який і стане відправною точкою нашого самовизначення».

П.Войков: «Але при цьому треба казати людям правду. Не нав'язувати свою точку зору, як це зараз робиться, а знаходити переконливі аргументи. Якщо, звичайно, такі існують». 

В.Явний: «Нам треба будувати Європу в Україні, без підлизування до ЄС,  США чи НАТО».

Д.Васін: «Зараз не варто  ставити питання про конкретну дату вступу України до НАТО. Це може викликати лише додаткові складності. Але працювати в цьому напрямі – варто и треба. І це - завдання  саме нашого покоління, умовно кажучи, «двадцятилітних». 

А.Шевченко: «Наше покоління складається з різних  людей, у яких різні точки зору: взяти хоча б нашу дискусію.  Тому не можна говорити що вся «двадцятилітні» думають однаково. Але я цілком поділяю думку,  що наше покоління здатне зробити багато корисного для того, щоб   євроатлантична інтеграція України стала  незворотним процесом, так само як євроінтеграція». 

Дискусію підготували: Олександр Галяс та Анастасія Холдаковська
 

 

Г. Бук
В.Явний:
Я.Самко: