ЧАС СПОДІВАНЬ І ЗВЕРШЕНЬ 

11:04, 27 Квітень 2019

На початку жовтня 2011 року до села Баннівка, що знаходиться в Одеській  області, завітала  дипломатична делегація на чолі з головою Представництва Європейського Союзу в Україні, послом Жозе Мануєлем Пінту Тейшейра.

Цю новину розповсюдили десятки інформаційних агенцій України та країн ЄС.   Завдяки чому   найменший у Болградському районі населений пункт уславився на всю Європу. З того часу регулярно приїздять до Баннівки керівники громад, журналісти  та активісти з усієї країни. Щоб на свої очі побачити та з перших вуст почути,  як вдалося селянам за відносно короткий час створити гідні умови для навчання і відпочинку, налагодити інфраструктуру, «підняти з колін» економіку.  А складових у цього «дива» два:  місцева ініціатива та  допомога Європейського Союзу.  

РИЗИК  - СПРАВА БЛАГОРОДНА. І ВИГІДНА  

Відлік початку цієї історії успіху варто віднести до  18 травня 2008 року, коли  в Одеській  обласній  державній  адміністрації було підписано угоду про впровадження на території області проекту «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду». На його реалізацію в регіоні донори  - Європейський Союз та  Програма розвитку ООН в Україні - виділили 250 тисяч доларів. Ці кошти мали поділити між сорока сільськими радами з восьми районів області для реалізації проектів у  таких напрямах, як  розвиток сфери охорони здоров'я, місцевого транспорту, енергозбереження та водопостачання. Але гроші давали  не «за красиві очі» чи привабливі обіцянки. Умов виділення коштів було кілька. Перш за все -  готовність до співпраці. Бо на реалізацію будь-якого проекту виділялося  50% необхідної суми, решту коштів громада мала  знайти самостійно, причому щонайменше  5% від загальної суми  мали бути внесками самих членів громади.  

Серед тих, кому запропонували ризикнути (справа ж бо зовсім нова, свого роду «їзда в незвідане»), була і Баннівка – село з обмеженими можливостями насамперед через малу кількість населення (менше тисячі мешканців,  переважно літні люди).   

Сільський  голова  Віктор  Генчев зізнається,  що пропозиція  застала його зненацька. 

З одного боку – дуже спокусливо було отримати кошти на поліпшення умов життя в селі. Але, з іншого, для цього треба було  навчитися готувати заявки, обгрунтовувати необхідність проектів, перейняти європейський досвід їх реалізації. Але після обговорення з найбільш активними жителями села вирішили ризикнути.

Кілька місяців напруженого навчання – і от 24 березня 2009 року зареєстровано  орган самоорганізації населення  (ОСН) «Вiдродження-1». Але з чого починати, коли проблемам кінця-краю  не видно? Зібрали  загальні збори  - порадитися з громадою. Громада і вирішила:   починаємо зі школи, бо через протяги, яким не могли перешкодити старезні вікна та двері, хворіли як учні, так і педагоги. Через три  тижні було затверджено  міні-проект «Поліпшення умов навчання шляхом енергозбереження», за яким планувалося  замінити у школі 100 дерев'яних вікон металопластиковими, а також п'ять дверей.

Директорка місцевої  школи Ганна Генчева, згадує, що необхідні 5% збирали всім селом: в кожному дворі давали, скільки могли, незважаючи на те, чи є в цій родині школярі, чи немає. Хто давав сотню-півтори, хто - 5-10 гривень, але байдужих  не було.  Не залишилися осторонь жителі села  і тоді, коли справа дійшла до установки; місцеві умільці демонтували старі вікна і двері, формували укоси тощо.  Бюджет цього проекту склав 161860 гривень, завдяки чому стара будівля стала невпізнаною. А головне: набагато знизилися показники пропусків уроків через застуду.    

Перший  вдалий досвід надихнув  громаду взяти   участь у новому грантовому конкурсі проекту Товариства Східно-Європейського демократичного центру «Укріплення третього сектору на півдні України». За надані  кошти та кошти громади у розмірі 8578 гривень на вулицях села з'явилося 33 сучасних ліхтаря, завдяки чому  було освітлено центр та провулки. Також встановили 10 нових лав  на суму 6120 гривень.

Для маленького села, яке десятиліттями лише втрачало (кадри, ресурси, інфраструктуру тощо),зміни, що сталися завдяки європейським проектам,  були важливими не лише самі по собі, але  й тому,  що надихнули на нові перетворення. 

ВИЗНАННЯ НА ВИСОКОМУ РІВНІ 

Найменше в районі село виявилося найбільш  проворним. Свої проекти  баннівці реалізували  першими не лише в Болградському  районі, але  й у всій Одеській області.  Їх почали ставити в приклад іншим громадам по всій країні.  А 1   жовтня 2011 року сталося те, що неможливо було уявити навіть у найсміливіших фантазіях: до села завітав тодішній глава Представництва ЄС в Україні Жозе Тейшейра в супроводі співробітників посольств Болгарії, Греції і Польщі. Дипломати   хотіли побачити на власні очі, як реалізуються проекти, що їх підтримав  Євросоюз. 

Хазяям було чим похвалитися! 

Адже завдяки допомозі європейських донорів вдалося на 25% знизити рівень  захворюваності серед учнів та вчителів в осіннє-зимовий період; на 10 тонн зменшити  обсяги використовуваного твердого пального (а це цілих  10% від річного обсягу споживання); суттєво зекономити бюджетні кошти та  зменшити шкідливі викиди  в атмосферу. Та найважливішим результатом стало не отримання коштів на вирішення  соціально-економічних проблем, але й здатність оцінювати та впроваджувати власні ініціативи у взаємодії з місцевими органами влади, приватним сектором та іншими зацікавленими партнерами, що надало громаді згуртованості, віри в свої сили та можливості.

Задоволений побаченим та почутим, Жозе Тейшейра у  своєму виступі перед селянами наголосив на тому, що залучення громад позитивно впливає на процеси місцевого розвитку, адже мешканці відчувають свою причетність до них, направляючи місцеву владу на вирішення найгостріших насущних проблем. 

Таке визнання   надихнуло баннівців подати  нову заявку на участь у другому етапі   проекту «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду». Хоча цього разу умови були більш жорсткими. 

По-перше, скоротилася кількість  районів-учасників. З восьми лишилося лише два - Болградський та  Іванівський. По-друге, якщо на першому етапі донори задовольнили всі вісім заявок Болградського району, то цього разу   відібрали тільки сім з тринадцяти. 

Баннівскому ОСН «Вiдродження-1» донори з ЄС і ООН надали можливість продовжити проект «Поліпшення умов навчання шляхом енергозбереження». Заміна вікон і дверей врятувала дітей та педагогів від вітру, але не від вогкості і калюж на підлозі, тому громада вирішила продовжити роботу над поліпшенням умов навчання. 

- Дах школи протікав роками, - зізналася директорка школи  Ганна Генчева, - а це не тільки позначалося на здоров'і учнів, а й на безпеці навчання; траплялося,  що шматки стелі на другому поверсі буквально падали на голову.

Заміна даху обійшлася набагато дорожче, ніж  вікон - 230272 гривні, але місцеві умільці і тут зуміли здивувати. Ремонт зробили не просто «на совість», а ще зуміли заощадити  45 тисяч гривень, завдяки чому  в 2012 році в центрі села з’явився перший в його  історії дитячий майданчик. Найцікавіше те, що будували майданчик  за ескізами місцевих школярів.  Юні «архітектори» активно допомагали дорослим і при будівництві, з особливим захопленням розмальовували  лави, гойдалки. Багато хто з тих школярів вже вчиться у ВНЗ, але, повертаючись додому, залюбки катаються на гойдалках, з гордістю  розповідачи малечі про те, що  ця краса створена  і за  їх допомогою. 

Такий підхід має і виховне значення. Те, що людина зробила сама,  дуже важко  зіпсувати або зруйнувати - не піднімається рука. В інших селах підлітки часто б'ють вікна, ламають лави і гойдалки, тільки встигай лагодити. Але не в Баннівці.

- За всі ці роки жодну шибку не було розбито, жодні двері або ліхтарі не вийшли з ладу, - підкреслює Ганна Генова. - Ми навчили і самих себе, і наших дітей дбайливо ставитися до того, що створено своїми руками.

Реалізувавши два етапи проекту «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду», Баннівка отримала своєрідний бонус - участь в третьому етапі проекту  «Економічний розвиток сільських територій». Громада вирішила спорудити теплиці для вирощування овочів.

Для цього було  створено  сільськогосподарський обслуговуючий кооператив «Бессарабія Баннівка», на що програма ЄС виділила 40 тисяч доларів, або  80% від суми всіх витрат. Решта 20% зібрали члени кооперативу і приступили до робіт небувалого для села масштабу.

Сільрада виділила землю під теплиці на місці несанкціонованого звалища. Під керівництвом Івана Берова члени кооперативу очистили територію і завезли чорнозем. У вересні 2015 року встановили три стандартні фермерські теплиці розміром 10 на 50 метрів, одну високу теплицю 4,5 метра, а також мотоблок з навісним обладнанням та комплект обладнання для каплезрошення. Зараз комплекс складається з трьох повністю обладнаних теплиць по п'ять соток - вирощують продукти для себе.

СТАРТ БЕЗ ФІНІШУ  

Отже, підведемо підсумки участі Баннівки  в  проекта «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду».

Там, де зі стелі лив дощ, вторячи завиванням вітру, -  теплі сухі класи...

Там, де після заходу сонця боялися перебігти з хати в хату - упорядковані світлі вулиці...

Діти грають на майданчику, якого до цього часу не було… 

Дорослі гріються на сонці, грають в шахи і обговорюють майбутні звершення на зручних лавах... 

А там, де було звалище,  збирають урожай…

Але, як каже сільський  голова: «Найголовніше, що дала нам участь в цьому проекті, - згуртування жителів села як між собою, так і з місцевою владою. Тепер люди не бояться сплачувати податок самооподаткування, тому що бачать, куди йдуть ці гроші». 

Його підтримує директорка школи: «Найскладніше було змусити наших земляків повірити в те, що будь-яку ідею можна реалізувати, якщо є бажання і розуміння, чого ти  прагнеш. Багато в чому це вдалося завдяки допомозі європейських організацій, яка полягала не тільки в наданні коштів, але і в навчанні, як правильно вести переговори, щоб результативно почати працювати спільно,  як планувати і аналізувати кожен свій крок, як розбудити у людей ініціативу. А тепер і учні часто приходять до мене зі своїми ідеями: від виставки малюнків до відкриття танцювального класу».

-  Участь в проекті ЄС та ПРО ООН, - каже Віктор Генчев, - стало для нас хорошим стартом, але це далеко не фініш.

З того часу, як жителі  Баннівки відчули підтримку  з боку ЄС, побачили реальні результати такої підтримки, повірили в свої сили та можливості, вони вже не сидять склавши руки. Так,  у квітні минулого року тут з'явився новий спортивний зал. Півтора мільйона гривень на обладнання приміщення було виділено з обласного бюджету - багато в чому завдяки успішній участі громади  в європейських проектах.

У залі є і роздягальні, і душові, встановлено два бойлера для нагріву води, проведено каналізацію. Спортзал підключено до системи опалення Будинку культури, що працює на пеллетах. Цієї  екологічної  сировини в селі достатньо, так що місцеві спортсмени і аматори – артисти мають змогу цілий рік тренуватися і репетирувати в теплі і комфорті. 

Котли з пелетними пальниками встановлено також у дитячому садку. Завдяки цьому вдалося зекономити більше 50 тисяч гривень.

 А через деякий час на  території Баннівскої  сільради (за межами населеного пункту) має з’явитися генеруюча електростанція на сонячних батареях – за  європейськими технологіями. Попередні розрахунки показали, що  це дозволить поповнити бюджет села за рахунок орендної плати за землю приблизно на один мільйон гривень. Ці кошти буде  направлено на реалізацію соціальних проблем. Не кажучи вже про нові робочі місця.

Громада  Баннівки  - єдина в Україні,  якій вдалося прийняти участь у всіх трьох етапах  проекту «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду». Тож  не дивно, що з мало кому відомої точки на карті село стало місцем, куди постійно приїздять за обміном досвідом. Місцеві активісти завжди готові поділитися рецептом створення «чудес» за підтримки Євросоюзу - було б бажання і вміння. Нерідко вони і самі подорожують, проводячи семінари і навчальні тренінги не лише в Одеській області, а й в Миколаївській та  Херсонській. 

Слава Баннівки дійшла і до тодішнього (2017 рік)  голови Черкаської обласної адміністрації Юрія Ткаченка, дідусь якого родом з цього села. Він пригадав, що у дитинстві, коли допомагав  дідові пасти овець, любив пити воду з місцевого джерела. І запропонував громаді відновити це джерело. Пропозицію було з радістю прийнято, Ю.Ткаченко власним коштом обладнав навколо водойми зону відпочинку - альтанку, місток, клумби. Цей куточок відпочинку  полюбився не лише мешканцям Баннівка, сюди  приїздять погуляти  та насолодитися  смаком  чистої джерельної води  жителі сусідніх сіл…

P.S. Цю розповідь дуже хотілося б закінчити на мажорній ноті, тим більше, що мова йде про історію серйозного успіху. Однак життя  зробило драматичний  поворот. У російському полоні опинився   уродженець Баннівки Віктор Варімез. Він є членом екіпажу рейдового буксира ВМСУ «Яни Капу», який віроломно захопили  росіяни у Керченській протоці. Як розповідають односельці, Віктор завжди мріяв стати військовим,  тому після проходження строкової служби залишився служити за контрактом в Криму. А коли півострів анексували, хлопець лишився вірним  військовій  присязі, і повернувся до  Одеси, де продовжив службу в лавах  ВМС  України. Не лише рідні та друзі, але й усі жителі Баннівки переживають за долю земляка. Вони вірять, що врешті-решт Віктор повернеться до рідної домівки,   сподіваються, що і в цьому допоможе Євросоюз. 

Автор: Олександр Галяс

Фото:  Романа Давиденка та з відкритих джерел
 

 

Герб Баннівки
Ой, видно село …
Разом з дипломатами
Спортзал ніколи не пустує
Біля відновленого джерела (Ю.Ткаченко – справа)
Віктор Варімез – він має повернутися додому