ГЕНДЕРНА РІВНІСТЬ: ВІД МАЛЮНКІВ - ДО РОЗУМІННЯ

08:04, 23 Квітень 2019

Лекціями та бесідами про гендерну рівність дітей  не переконати. 

Потрібні більш цікаві формати, які спонукали б хлопців та дівчат всерйоз зацікавитися цією темою, зрозуміти її сутність та значущість.  До такого висновку дійшли в Департаменті освіти і науки Одеської міської ради і запропонували школярам взяти участь в конкурсі малюнків «Як я розумію гендерну рівність».

Розрахунок виявився вірним. Свої роботи надіслали 73 учня одеських шкіл у віці від 9 до 17 років. А якщо врахувати всіх школярів, хто - так чи інакше - виявився причетним до цього конкурсу - однокласників, друзів і подруг, нарешті, просто глядачів, - то кількість тих, що зацікавилися цією темою, сміливо можна позначити цифрою з трьома нулями ...

Але нас в даному випадку цікавила не стільки статистика (хоча вона важлива), скільки те, як позначилася участь в конкурсі або причетність до нього на сприйнятті і розумінні юними одеситами цієї важливої теми.

РІЗНІ, АЛЕ РІВНІ

Вікторія Сачко, семикласниця навчально-виховного комплексу «Гармонія» гімназії № 6, отримала першу премію за роботу «Жіночий патруль. Жінка - офіцер - охоронець порядку».

Вікторія зізнається, що про конкурс вона дізналася від своєї класної керівниці, вона ж вчителька малювання, Олени Костянтинівни. Але сумнівів - брати участь чи ні - у дівчинки не було.

- Я відразу вирішила взяти участь в цьому конкурсі, - розповідає Вікторія. - Я переконана в тому, що чоловіки і жінки повинні мати рівні права. Жінки можуть і служити в армії, навіть на передовій, і гасити пожежі, і охороняти наш спокій і порядок на вулицях.

Вікторія розповідає, що якийсь час не могла знайти тему для малюнка. Поки одного разу не побачила, як жінка-поліцейська на жвавому перехресті, де не працював світлофор, вміло «диригувала дорогою». Дівчинку це так вразило, що прийшовши додому, вона одразу взялася до роботи. І з'явився малюнок, який було визнано кращим у віковій категорії від 9 до 13 років.

Ця перемога значуща для Вікторії сама по собі, бо  після закінчення школи дівчина збирається «вчитися на дизайнера». Але не менш важливо, вважає Вікторія,  що завдяки конкурсу вона більше дізналася про гендерну рівність, і - в ширшому плані – про права людини; і зараз вже активно цікавиться тим, як на ділі реалізуються ці права в Україні і в інших країнах.

Більш того, Вікторія «заразила» таким інтересом і своїх однокласників.

- Тепер у нас в класі всі розуміють, що гендер - це не поділ на хлопчиків і дівчаток, а гендерна рівність передбачає рівні можливості для чоловіків і жінок у всіх сферах життя,  праці та побуту, - з гордістю каже переможниця конкурсу.

Цей інтерес стимулюють вчителі НВК «Гармонія». Тут, зокрема, вже кілька років реалізують  програму «Рівний - рівному», де учні діляться своїми знаннями і навичками з однолітками. Залучені до цього проекту і батьки, які теж нерідко відкривають для себе нове. В тому числі, і те, що гендерна рівність - не данина моді, а віяння часу, світова тенденція.

Софія Горбачова, вихованка Будинку дитячої та юнацької творчості «Домінанта», стала першим призером в старшій віковій групі (від 14 до 17 років). Найвищу оцінку отримала її робота «За штурвалом».

З давніх часів існувало упередження, що жінка на кораблі приносить нещастя. Зараз молодь  про це марновірство найчастіше дізнається з «Піратів Карибського моря», а ще якихось 30-40 років тому тодішні одеські школярі знали, що одна з морських «традицій» - не допускати жінок на капітанський місток. І навіть тепер жінок-капітанів дуже мало. Софія вважає, що це неправильно, тому і обрала для своєї роботи таку тему: жінка, що стоїть  біля штурвалу і веде  свій корабель «по морях, по хвилях».

Ідея Софії знайшла повну підтримку і розуміння у викладача художньої студії Юрія Матвєєва і директорки «Домінанти» Ольги Зайченко.

- Коли ми дізналися про міський конкурс «Як я розумію гендерну рівність», - розповідає Ольга Зайченко, - то перш за все роз'яснили нашим вихованцям, що таке гендер, чому у жінок і чоловіків повинні бути рівні можливості, познайомили їх з Конвенцією про права людини і про права дитини. І треба сказати, що хлопці та дівчатка не просто прослухали бесіду, а й жваво зацікавилися темою. Запропонували чимало цікавих ідей, які потім знайшли втілення в їх роботах. Ми пишаємося, що саме наша вихованка стала переможницею міського конкурсу, але не менш важливо, що діти почали  краще розбиратися в такому складному питанні.

Анастасії Трофімчук, дев'ятикласниці спеціалізованої школи №35 з поглибленим вивченням англійської мови, не звикати до перемог у творчих змаганнях юних художників. Але третє місце в цьому конкурсі, що їй присудили  за роботу «Ми - за рівні можливості», дівчина вважає своїм особливим досягненням;  надто незвичною і складною виявилася тема конкурсу.

- Я люблю змагатися, - розповідає Анастасія, - намагаюся не пропускати жодного конкурсу, але тут спочатку стала в глухий кут. Адже навіть саме поняття «гендер» було для мене незнайомим. Я почала читати, дивитися ілюстрації з гендерної тематики. І одного разу, коли я гортала інстаграм, у мене виникла ідея. На своєму малюнку я зобразила чоловіка, який лізе в гору з маленьким рюкзачком. І жінку з великим рюкзаком, в якому міститься будинок, побутові турботи. Так я висловила своє переконання в тому, що чоловік в родині теж повинен виконувати домашні обов'язки, розуміти, що не можна звалювати все на жіночі плечі, а потрібно жінці допомагати, підтримувати її.

РІВНІ, АЛЕ РІЗНІ

У тих, хто брав участь в конкурсі «Як я розумію гендерну рівність», і грунтовно вивчив тему, сумнівів немає: права у чоловіків і жінок - однакові, гендерна рівність - одна з важливих рис цивілізованого суспільства. До такого розуміння поступово приходять багато підлітків; позначається вплив часу, класна і позакласна робота педагогів. Але живуть поки ще і в молодіжному середовищі стереотипи, в чому ми переконалися, розпитавши тих, хто побував на виставці робіт учасників конкурсу. У процесі спілкування виникла навіть дискусія ....

Аліна КОРЖИКОВА, шестикласниця:
- Міський конкурс малюнків на тему гендеру надихнув на проведення такого ж конкурсу в нашому класі. Вчителька запропонувала намалювати, як реалізуються  права жінок і чоловіків в сучасному суспільстві. І я зовсім по-іншому подивилася на все, що мене оточує. Я зрозуміла, що не можна кривдити мого сусіда  через те, що він нищий зростом і слабкіший за мене. Я допомагаю йому виконувати домашні завдання. І ще я зрозуміла, що мені не треба обмежуватися у виборі моєї майбутньої професії. Я можу служити в армії або працювати на митниці, як мій дядько. Дівчат, як і юнаків, приймають в поліцію, вони патрулюють на дорогах. Я можу ходити в будь-якому одязі, в якому мені зручно, робити те, що мені цікаво. Ось що таке для мене гендер.

Іван КАЛАШНИКОВ, восьмикласник:
- Гендер придумали жінки, які не в ладах з чоловіками. Мене більше влаштовує, що моя мама вдома готує, прибирає, допомагає мені з уроками. А тато забезпечує всю сім'ю і теж задоволений, що вона займається домашніми справами. Мама працювала вчителькою. Але після того, як народився я і мої брати, вона зрозуміла, що її покликання - сім'я.

Олександра ПРИСЯЖНА, десятикласниця:
- Мене дивує, як багато моїх ровесників переконані в тому, що в сім'ї чоловік повинен «заробляти на хліб насущний», а жінка - виконувати обов'язки по дому. А ось мені незрозуміло, чому не може бути навпаки. Я знаю сім'ї, в яких все йде рівно навпаки, і які, тим не менш, дуже дружні і міцні.

Іван КАЛАШНИКОВ, восьмикласник:
- Прикольно уявляти, як мої однокласниці стануть  капітанами або льотчицями, але я хочу, щоб моя майбутня дружина займалася будинком. І буду намагатися зробити все, щоб наша сім'я була міцною.

Ганна ТАРАН, семикласниця:
- У моїй родині про гендер говорити не хочуть. Тому що вважають це європейською надмірністю. Тато каже,  що жінка повинна бути такою, щоб чоловік хотів їй допомогти. Але я бачу, що можу захистити сама себе. І навіть деяких хлопчиків. Набагато краще бачити себе рівною з іншими і розуміти, що ти можеш досягти багато чого. І це не залежить від того, що ти народилася дівчинкою. Ті малюнки, які я побачила на виставці, затвердили мене в цій впевненості.

Олександра ПРИСЯЖНА, десятикласниця:
- На даному етапі розвитку людства багато людей, в тому числі і серед молоді, погано розуміють, що таке гендер, плутають поняття. Але ж гендер - це визначення жінок і чоловіків на основі їх соціальної ролі, а не за статевими ознаками.

Олександр ВАСИЛЬЄВ, дев'ятикласник:
- Я прекрасно знаю, що таке гендер. Нам про це говорили в школі. І я, звичайно, розумію, що якщо дівчина твердо вирішила, що стане пілотом або штурманом, то вона може цього домогтися. І все ж краще, щоб жінка була люблячою мамою, турботливою вчителькою, лікарем. А чоловік повинен її оберігати, допомагати у вихованні  дітей і водити літаки та пароплави. І виставка малюнків мене в цьому не переконала.

 Марія ОСІПОВА, шестикласниця:
- Я в своїй школі беру участь в роботі Євростудії і знаю, що в Європейському Союзі питанню гендерної рівності приділяється велика увага. Там жінки можуть займати у владі навіть найвищі пости. Як, наприклад, Ангела Меркель. В Україні теж є можливість для жінок займатися «чоловічими» професіями.

Олександра ПРИСЯЖНА, десятикласниця:
- Багатьом дуже важко прийняти той факт, що жінки і чоловіки цілком можуть виконувати соціальні ролі протилежної статі. І це, на мій погляд, велика проблема. Я досить часто зустрічаю людей,  які заперечують таку взаємозамінність, коли жінка може бути слюсарем чи зварювальником, а чоловік - бібліотекарем або вихователем в дитячому саду.

Марія ОСІПОВА, шестикласниця:
- Жінці, щоб домогтися визнання в так званих «чоловічих» сферах діяльності, доводиться прикладати набагато більше зусиль, ніж чоловікові. Однак я переконана, що все - в наших руках. Активність одеситок в різних сферах демонструє Рейтинг найуспішніших жінок Одеського регіону. І в  цьому плані наша країна рухається  європейським  шляхом  розвитку.

Андрій РОЗОВ, дев'ятикласник:
- Дівчата  роблять акцент на тому,  що гендерна рівність включає в себе і можливість працювати  у сферах,  які традиційно вважаються «чоловічими». Але з таким же успіхом можна говорити, що чоловіки можуть працювати за спеціальностями, які так само традиційно відносять до «жіночим». Моя мама працює в дитячому саду. Ми живемо без батька, і я з восьми років допомагаю їй у роботі. Спершу було складно, але поступово я звик і зараз мені подобається возитися з малюками. Думаю після школи вступати до педагогічного коледжу, хочу бути вчителем молодших класів. Багато моїх знайомих, як  хлопців, так і дівчат, дивуються такому рішенню; мовляв, це ж робота для жінок.  Але я абсолютно не соромлюся. Думаю, що буду хорошим учителем. І взагалі я вважаю, що в школі повинні працювати чоловіки і жінки за принципом «50 на 50». Тоді буде справжня гендерна рівність.

Єлизавета ЛІСЮТІНА, студентка юридичного коледжу:
- Один з фундаментальних принципів Статуту ООН, який було прийнято світовими лідерами в 1945 році, звучить як рівні права чоловіків і жінок. В Україні прийнято кілька  важливих нормативно-правових актів, спрямованих на впровадження ґендерної рівності, серед яких Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», метою якого є досягнення паритетного становища жінок і чоловіків у всіх сферах життєдіяльності суспільства. У нашій країні намагаються дотримуватися цього принципу, але все одно є  над чим працювати. Так, у Верховній Раді лише 12% депутатів - жінки. Також через поширення стереотипів багато спеціальностей досі залишаються фактично «закритими» для жінок, хоча це і протизаконно. І мені подобається, що наші школярі стали краще розбиратися в гендерній  тематиці, про що свідчить цей конкурс. Я сподіваюся, що у своєму подальшому житті вони теж будуть керуватися тими знаннями, які отримали під час  конкурсу.

Матеріал підготовлено в межах проекту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», що реалізовується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром Волині за підтримки «Медійної програми в Україні», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews.

Автор: Олександр Галяс