Хай «MONTANA» звучить без обману

судебное дело
10:11, 19 Листопад 2017

Нещодавно Господарський суд Одеської області оштрафував бар «Лагуна» в смт Затока на 16 тис. гривень. 

Постраждав названий бар за нелегальне використання музики. Позов був поданий Організацією колективного управління авторськими та суміжними правами (ОКУАСП), яка представляє інтереси компанії «Мун Рекордс». У ньому йшлося про порушення авторських майнових прав, точніше, про незаконне використання музичної композиції «Клуб» у виконанні групи «Montana» права на яку належать «Мун Рекордс». Власник бару не отримав згоди власника авторських прав на використання даної композиції та не виплачував роялті (так називається гонорар, який належить власнику авторських прав). Це є порушенням Закону України «Про авторське право і суміжні права». Раніше за подібні порушення закону були оштрафовані ряд інших кафе, барів, супермаркетів.
На тлі інших подій останніх днів ця новина пройшла практично непоміченою. Активності з цього приводу не спостерігалося навіть у соціальних мережах. Тим часом, даний факт заслуговує серйозної уваги, бо загрожує стати одною з перешкод на шляху просування України до європейської спільноти.
Творча людина живе творчістю, духовністю, а гроші – мирська суєта. Так, на жаль, міркують більшість жителів України, завантажуючи «піратські» фільми та музику з інтернету. Взагалі, зрозуміти співгромадян можна: мало хто має достатньо коштів, щоб платити за контакт із сучасною культурою.
Нахабство ж починається тоді, коли плоди чужої праці починають використовувати з метою наживи. Бо у статті 25 Закону України «Про авторське право і суміжні права» зазначено: «допускається без дозволу автора (чи іншого власника авторських прав) і без виплати авторської винагороди відтворювати виключно в особистих цілях або в колі сім'ї попередньо правомірно оприлюднені твори». У всіх інших випадках згідно зі статтею 32 цього ж Закону повинен бути укладений авторський договір з правовласником.
Чи є програвання музики в кафе порушенням? Музика, з текстом або без, є об'єктом авторського права, якщо вірити п. 5 ч. 1 ст. 8 згаданого Закону. Кафе –публічне місце, і навіть якщо його відвідують тільки близькі родичі власника, під виключення статті 25 це ніяк не підігнати. Музика в подібних місцях потрібна, щоб створити потрібну атмосферу та зацікавити потенційного відвідувача. І саме для цього вона і використовується: ніхто не включає в нічному барі симфонії Моцарта, а в стилізованих під 18-19-е століття кафе – музику в стилі «диско». До слова, якщо кафе або бари транслюють у себе радіо- та музичні канали, то закон вони не порушують, бо в цьому випадку всі необхідні для публічного відтворення необмеженому колу осіб документи укладені з мовником і власники авторських прав уже отримали свій законний дохід.
Тепер про компенсацію, призначену судом. 16 тис. грн – це мінімальна компенсація за порушення авторських прав. Вона розраховується виходячи з мінімальної зарплати, але з 1 січня 2017 року «мінімалку» стало не можна використовувати для розрахунку компенсацій, і точкою відліку стала «мінімалка» за минулий рік – 1600 грн. Пункт «г» ч. 1 ст. 52 Закону передбачає розмір компенсації від 10 до 5000 мінімальних заробітних плат. Природно, «Мун Рекордс» просили набагато більше, але суд, виходячи з принципу розумності та справедливості, постановив виплатити мінімально можливу компенсацію.
Те, що в Україні нарешті звернули увагу на порушення в сфері авторських прав, і суди почали вживати заходи до порушників, до певної міри стимульоване Угодою про асоціацію між Україною та ЄС, бо Угода включає положення про поглиблену і всеосяжну зону вільної торгівлі (ПВЗВТ), де особлива увага приділяється захисту інтелектуальної власності.
«Економіка передових країн в значній мірі заснована на знаннях, – справедливо зауважують автори посібника «Поглиблення відносин між ЄС і Україною», – і захист інтелектуальної власності має важливе значення не тільки для стимулювання інновацій і творчості, а й для розвитку зайнятості та підвищення конкурентоспроможності».
У положеннях про ПВЗВТ міститься вимога до України модернізувати національну систему ПІВ (Права Інтелектуальної Власності), бо без створення стабільного правового середовища для захисту прав інтелектуальної власності нам годі сподіватися на залучення іноземних інвестицій.
Великою проблемою для нашої країни є те, що Україна фігурує в спеціальному звіті «301 Priority Watch List», де мова йде про значне поширення використання нелегального програмного забезпечення органами державної влади та нездатності ефективно боротися з поширеними порушеннями авторських прав в мережі інтернет. Як зазначено у вказаному вище посібнику, «частка "піратського" програмного забезпечення, використовуваного органами державної влади, залишається високою і досягає 60-80%. Що ж стосується порушень в мережі інтернет, то українські чиновники взяли участь в декількох тренінгах щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також розробили відповідне законодавство». Однак на цьому процес зупинився.
Тим часом в Угоді про асоціацію та ПВЗВТ, де мова йде про авторські права, чітко виписано, що Сторони повинні дотримуватися кількох міжнародних конвенцій та угод (наприклад, Римської конвенції про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення, Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів та Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності).
Що стосується терміну дії авторських прав, ПВЗВТ визначає, що права автора літературного або художнього твору діють протягом життя автора та ще 70 років після його смерті. Такий же термін дії прав композиторів і авторів текстів пісень, які отримують відрахування за трансляцію музичних творів на радіо, телебаченні та навіть на дискотеках протягом 70 років після виходу шлягера в ефір, а з 2011 року – і музичних виконавців – 70 років з моменту запису твору. Як зазначив комісар ЄС з внутрішнього ринку Мішель Барньє, такий стан є «стимулом для створення нових шедеврів на радість майбутніх поколінь любителів музики».
Угода про асоціацію також передбачає, що організації колективного управління авторськими правами Сторін укладають між собою угоди з метою взаємного забезпечення більш простого доступу та обміну інформацією між ЄС та Україною, а також забезпечення взаємної передачі авторської винагороди за використання творів сторін.
Угода також містить детальний розділ, присвячений захисту прав інтелектуальної власності. Розділ, присвячений цивільним заходам, процедурам і засобам захисту, заснований переважно на положеннях Директиви ЄС про захист ПІВ. Він містить докладні процедурні положення щодо захисту в суді ПІВ (наприклад, прозорість, процедурна справедливість, право на інформацію, заходи щодо збереження доказів, а також публікацію судових рішень). Судові органи повинні бути уповноважені вилучати з ринку продукцію, яка порушує права інтелектуальної власності, або видавати наказ про її знищення. Крім того, судові органи повинні бути уповноважені видавати судову заборону, призначати штрафи або виплату грошової компенсації порушнику з метою припинення порушення.
Хоча з огляду на те, що ПВЗВТ вимагає від України застосування більш жорстких заходів щодо захисту прав інтелектуальної власності, суди стали частіше карати порушників Закону «Про авторські і суміжні права», стан справ у даній сфері, м'яко кажучи, залишає бажати кращого. Так, судячи з доповіді Європейської Комісії, попри деякі поліпшення, ситуація в сфері захисту прав інтелектуальної власності в Україні істотно не змінилася. Навіть кримінальна відповідальність не є достатнім стримувальним фактором, судові провадження є тривалими, до того ж не вистачає суддів, що спеціалізуються на ПІВ. За даними Європейської Комісії, такий стан речей обумовлено неефективними інституціями, корупцією, низькою компетенцією та відсутністю ресурсів правоохоронних органів.
Зрозуміло, що проконтролювати кожне кафе (бар, дискотеку, клуб, ресторан) неможливо фізично, до того ж деякі з них навіть після виплати штрафу безнапасно продовжують використовувати записи тих самих композицій. На жаль, на відміну від європейських країн, у нас мало хто розуміє, що будь-який творчий продукт – це результат ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ. Тим більше, коли мова йде про музичний твір, який, як правило, створюється зусиллями цілої команди: композитора, автора тексту, аранжувальника, виконавців та інших людей, для кого цей вид діяльності є професією, способом заробітку.
Що заважало господарям того ж бару «Лагуна» в Затоці звернутися до правовласника музичної композиції «Клуб» у виконанні групи «Montana», домовитися з ним про суму відрахувань за те, що пісня буде звучати «як є» або стане доступною в караоке-версії (на фонограми, до речі, авторське право теж поширюється), щоб потім спокійно транслювати композицію, не піддаючи себе ризику бути оштрафованим?! Це навіть економічно було б вигідніше: навряд чи за право виконання однієї пісні зажадали б 10 тис. грн!
Але те, що абсолютно зрозуміло і звично середньостатистичному власнику пивної в Німеччині або ресторану в Угорщині, у наших співвітчизників викликає щире здивування. Тому у нас і немає поняття «імпорт музики». Те, що в країнах ЄС може приносити мільйонний дохід, в Україні перетворюється на нескінченний забіг по судах з невідомим результатом і з відомими витратами на послуги юристів. Тому в нашому шоу-бізнесі виживають тільки ті, у кого є достатньо грошей на розкрутку, бо навіть випуск «хіта» не гарантує отримання доходу.
Можна, звичайно, вказати на те, що в ЄС є «Піратська партія». Але вся річ у тім, що головна вимога партії «піратів» – це вільний доступ до всієї можливої інформації в особистих цілях. Так, вони за те, щоб фільми після прем'єри знаходилися в безкоштовному доступі, а музику можна було слухати безкоштовно завжди, а не тільки після оплати підписки в GooglePlay / iTunes. Але це все – про згадану вище статтю 25 Закону України «Про авторське право і суміжні права», а не про заробіток на чужій праці. Бо європейські «пірати», про яких так модно говорити в контексті дотримання авторських прав, які не борються за право паразитів наживатися на творцях мистецького продукту.
Суворе дотримання прав інтелектуальної власності – один з наріжних каменів європейської економіки. Як, втім, і інших сфер життя. В Угоді про асоціацію та ПВЗВТ досить чітко прописані дії України в цьому напрямку. 
Заходи Господарського суду Одеської області щодо бару «Лагуна», якою б незначною не здавалася ця подія на тлі політичних розборок або пожеж в прибережній зоні, – одна з тих дій, які реально наближають нашу країну до засвоєння європейських понять і цінностей. Без цього всі розмови про «входження в ЄС» залишаться порожньою балаканиною.
Автори: Олександр Галяс, Тамара Гладка
Переклад: Олена Нуньєс

бар Лагуна
запрет пиратства
авторское право