«Хотілося б опинитись в машині часу...»

Світлана Тарабарова
01:02, 11 Лютий 2018

Влітку нам вдалося поспілкуватися з автором і виконавцем хіта «Ми віримо в любов» – Світланою Тарабаровою. 

Про те, які умови співачка вважає найкращими для творчості і як переживає невдачі, співачка розповіла нашим читачам.
Цікаво, на якому найбільш незвичному майданчику тобі доводилося виступати?
– Це було зовсім недавно в місті Маріуполь. На березі моря був дитячий майданчик, а поруч з ним – перекопані окопи. Там хлопці, офіцери і весь склад, охороняють море і живуть у піску, так, що з моря їх не видно. Для мене це був шок: окопи, які проходять через дитячий майданчик. Це як фотографія нашої реальності.
Коли ми приїхали до них з волонтерами, вони були на своїй території й сиділи в повній готовності з автоматами і в бронежилетах. На мій жаль, за останній час для мене це самий незвичайний майданчик. Єдине, що порадувало, коли ми завершили концерт, вони нам подякували і сказали, що їм стало легше, з'явилася сила і впевненість в тому, що про них ніхто не забув, і чекають вдома.
Які умови ти вважаєш найкращими для творчості?
– Мир в країні.
На якому музичному інструменті ти не вмієш грати, але завжди хотіла навчитися?
– Я хочу навчитися грати на гітарі. У мене є гарна акустична гітара фірми Yamaha. Я її купила і навіть найняла викладача, але поки що не складається. Поки що я вмію грати лише кілька акордів. Нещодавно, десь близько року тому, я навчилася грати на укулеле, це така маленька гитарка. На ній можу зіграти кілька пісень, навіть деякі свої. Крім того, я мрію навчитися грати на якомусь духовому інструменті. Може, на якийсь волинці, контрабасі, мене завжди заворожує, як вони його тримають. Хотіла б навчитися на якомусь незвичному інструменті, наприклад гуцульській сопілці або губній гармошці, на якій я, до речі, вже трохи вмію грати.
З ким із музикантів ти б хотіла зіграти Джем (прим. ред. Джем – спонтанна спільна імпровізація)?
– Я мріяла б потрапити в машину часу і виїхати в 70-80-ті. Поджемити з Мейзі Стар, наприклад. Останнім часом я захопилася стилем дрім-поп. Мені його порадив мій племінник, він скейтер і слухає цю музику терабайтами. Черговий раз я переконалася, що музика збагачує, виховує, можливо, навіть підштовхує тебе за своїм, до твого справжнього призначення в житті. Можу з упевненістю сказати, що мого племінника сформувала музика. Хотіла б з Бобом Марлі, не покурити, ні, а саме поджемити. Є в ньому спокій і умиротворення, які дозволяють почути все. Ми весь час кудись поспішаємо і пропускаємо дрібниці, які складають наше життя. Дуже хотіла б поджемити з Guns N'Roses і багатьма іншими, з тієї ж співачкою Сіа.
Чи є у тебе не реалізована творча мрія?
– Звичайно, мільйон. Я ненаситна в цьому плані і дуже часто себе картаю за те, як мало я вмію насьогодні.
Невдачі вибивають тебе з колії або навпаки мобілізують?
– Я не знаю, як я до цього прийшла, сама або хто мене підштовхнув, однак за останні кілька років я навчилася сприймати проблеми зовсім по-іншому. Щодня до нас приходять якісь життєві завдання і у нас є два варіанти як вчинити. Найчастіше як відбувається? Спочатку ми сумуємо, засмучуємося і потім переходимо до вирішення проблеми. Так ось першу частину я вирішила пропускати і відразу вирішила переходити до вирішення проблеми. Мені так легше. Ти ж не можеш змінити те, що у тебе вже є завдання, яке потрібно вирішити, тому потрібно просто вирішувати.
Щоб ти хотіла змінити в своєму минулому?
– Якби ти задала мені це питання нещодавно, я б точно сказала, щоб хотіла змінити, по пунктиках. Однак сьогодні я розумію, що нічого не хочу міняти, якщо б не відбулися якісь події в минулому, не було б того, що я маю зараз.
На яке питання тобі б хотілося відповісти, але тобі його ніхто не задавав?
– Мені б хотілося відповісти на питання: «Як все відбувається в цьому житті?». Якщо чесно я можу досі задавати дуже дурні питання, наприклад: «Чому саме так ми сидимо за цим столом?», «Чому так росте це дерево?», «Чому люди придумали машини?». Або, наприклад, Інтернет. Мені тисячу разів пояснювали, що є якісь лінії, кабелі стаціонарні, однак я досі не розумію, як це працює. Як з іншого кінця планети люди можуть вийти на скайп і я можу їх побачити. Мені здається, що це якась магія. Хто це все малює?
Книга, фільм, пісня з яким повинен познайомитися кожен?
– Я ще не прочитала, але дуже хочу Едварда де Боно «Шість капелюхів мислення». Або, наприклад книгу Вуді Аллена «Записки міського невротика». Останнім часом хочу займатися саморозвитком. Що стосується фільму, можу порадити легкий, але такий, що повертає надію, називається «Хоч раз в житті», це сучасна історія дівчини-музиканта. Якщо говорити про пісні, то це Paolo Nutini – Scream.
Автор: Анастасія Холдаковська
 
Світлана Тарабарова
Світлана Тарабарова
Світлана Тарабарова