Мама завжди «в темі»

сердце
06:05, 18 Травень 2018

Здавалося б, на сцені перед глядачами невигадлива життєва історія – самотня матір і майже дорослий син.

Вона любить сина і намагається його зрозуміти та прийняти, яким би він не був. Вона, така, як багато інших одиноких матерів зараз, та й в усі часи – працює, піклується про сина, мало думаючи про себе. Син начебто на вигляд теж звичайний, як багато його однолітків. І раптом мати дізнається, що в сина нетрадиційна орієнтація. Спочатку вона переживає все стадії реакції матері – недовіра, здивування, протест і майже спротив. І питання: «Чому саме в мене, і саме він?» Хочеться приховати, заховати. Вона розуміє, що боротися з цим неможливо, та й чи потрібно? Він не п'є, не колеться, навіть не бешкетує. Що ще потрібно? Зовсім небагато – щоб все було «як у людей». 
Перед нею два шляхи – протестувати або спробувати змінити його, але як? Тоді доведеться змінити себе або лицемірити, грати «свою гру», безглузду й нещадну. Спочатку вона вимагає, щоб все це, як у товариша Саахова, було «в іншому районі». А не виходить. Залишається увійти в його світ, не надто впускаючи в свій. Тим більше, що «свого» світу у неї практично і немає. Ну, хіба що іноді вона спонтанно зустрічається з різними начебто чоловіками, як вона каже, «для здоров'я». Довіра породжує у відповідь довіру вже з боку сина. Вони стають справжніми друзями, як і повинно бути в справжній сім'ї, нехай і неповній. Зазвичай не все у них гладко, але обидва намагаються йти назустріч і домагатися розуміння. І їм це вдається, попри деякі шорсткості. 
Саме це ми бачимо на сцені невеликого театру «К» у виконанні акторського дуету прекрасної Карини Шрагіної-Кац і Максима Козловського. Відомий за межами Одеси режисер Геннадій Скарга втілив в життя п'єсу «Мімс» російського драматурга, що пише під псевдонімом Вітя Бревіс, який багато про що говорить. Вийшла практично камерна вистава для двох акторів і багатьох глядачів, в якій всі розуміють один одного. Колізія непроста й трохи незвичайна навіть для нашого часу, що допускає практично будь-що. 
Цей спектакль не про одностатеве кохання, а про толерантність в одній окремо взятій сім'ї та про материнську любов. І не важливо, що полюбляє їсти, читати або слухати твій син. Головне – постаратися зрозуміти його та прийняти, подумки стати на його місце й досягти гармонії. Справжня мати завжди буде «в темі» з сином. Якщо вона, звичайно, Мати.
Автор: Леонід Кучеренко
Переклад: Олена Нуньєс