ПЕРЕМАГАЮЧИ СТЕРЕОТИПИ

09:06, 11 Червень 2019

Стереотипний поділ на   «чоловічі» та  «жіночі»  види  спорту поступово відходить у минуле. Зараз  навряд чи кого здивує жінка - штангістка чи  мотогонщиця.  Але певні упередження поки що залишаються.

Ні, якщо дівчина хоче трохи «підкачати» мускулатуру або оволодіти навичками самозахисту, то тими, хто її оточує це сприймається більш-менш позитивно, принаймі, як норма. Але зовсім інша справа, якщо дівчина прагне домогтися серйозного успіху в цих самих «чоловічих» видах спорту. Тут уже (вельми часто) у родичів, друзів-подруг відразу знаходиться купа аргументів «проти». І фігуру, мовляв, зіпсуєш; і травму обов'язково отримаєш; і станеш  такою грубою, що хлопці будуть від тебе шарахатися, тому і сім'ю  навряд чи вдасться створити, а без цього жінці – аж ніяк .... А коли вже мова заходить про бойові єдиноборства, то в хід йде ще й такий аргумент: будеш битися - «мізки відіб’ють» ...

Історія героїні нашої розповіді геть спростовує всі ці аргументи. Виявляється, можна бути чемпіонкою навіть у «забіякуватих» видах спорту, нічого при цьому не втрачаючи, а тільки загартовуючись для успішної кар'єри в «пост-спортивний» період свого життя.

Отже, знайомтеся.

Майстер спорту міжнародного класу з таїландського боксу. Майстер спорту з боксу.  Майстер спорту з карате. Кандидат у майстри спорту з кікбоксингу.  Неодноразова чемпіонка України, Європи та світу у  цих  видах спорту ... Лауреат Премії Кабінету Міністрів «За особливі досягнення молоді у розвиток України» в номінації «За спортивні досягнення».

Водночас… 

З відзнакою закінчила магістратуру Одеського державного університету внутрішніх справ. Дипломована правознавиця.  Адвокатка. Партнерка юридичної компанії «AS Legal». Учасниця та доповідачка багатьох науково-практичних конференцій та симпозіумів. Красива і успішна жінка, заміжня,  щаслива в особистому житті.

І це все - вона. Діана Яковлєва.

БЕЗ  ХАРАКТЕРУ – НІКУДИ 

Відомий дитячий тренер Олександр Негатуров, фундатор та керівник  спортклубу «Тигреня», стверджує, що дівчаток у віці 6-10 років «на карате», як правило, приводять батьки з мотивуванням: щоб навчилася себе захищати.
Саме так почалася спортивна біографія і  нашої героїні.

У п'ятирічної Діани, що грала у дворі, хтось із дітей відняв «пасочку». І хоча дівчина  була старшою за свого кривдника, але не стала чинити  опір, а  побігла скаржитися мамі. А мама справедливо вирішила: якщо її донька звикне до такої поведінки, то ніколи не навчиться відстоювати свої права. І відвела Діану до  секції карате.

Подолавши при цьому деякий опір чоловіка, який хотів, щоб донька стала художницею.

- Папа вважав, що заняття єдиноборствами зроблять мене нежіночною і взагалі я могла б використовувати час з більшою користю для себе. Наприклад, малювати або писати, - з посмішкою розповідає Діана. - Користь від моїх занять спортом він все ж визнав, але вже коли мені було 25 ...

«Спорт не виховує характер, а виявляє його», - стверджував знаменитий американський журналіст Хейвуд Браун.

Важко було припустити наявність сили волі і рішучості у чарівній дівчинці, схожою на казкову принцесу. Після першого заняття матері  сказали, що з її доньки навряд чи вийде спортсменка. І ось тут-то виявився характер. Зціпивши зуби (іноді в буквальному сенсі слова), дівчинка розучувала прийоми ведення бою. 

Перший же турнір став серйозним випробуванням. У шестирічної Діани не виявилося відповідної за віком суперниці і довелося битися з десятирічною дівчинкою, яка була на голову вищою і набагато  більше важила. Поєдинок проходив за таким сценарієм: малятко розбігалася, натикалася на ногу суперниці, падала, вставала, знову розбігалася, знову падала, знову вставала - і так до сигналу про закінчення бою. Дівчинці було дуже боляче, але  мама сказала: «Тепер я повірила, що ти будеш справжнім бійцем».

Так воно і сталося, підтвердженням чому - численні нагороди на національних та міжнародних турнірах, перемоги і призові місця на чемпіонатах світу та Європи, постійна присутність в списку кращих спортсменів Одеської області ....

«НЕ ДРАКА, ЭТО  СПОРТ» 

Уже знайомий нам Олександр Негатуров (який  виховав у своєму клубі  «Тигреня» чимало чемпіонів) переконано каже, що бойові єдиноборства входять до числа найбільш інтелектуальних видів спорту. Ось і Діану Яковлєву завжди відрізняла саме ця якість - пріоритет розуму над грубою силою.

- Фізична сила - це  лише наслідок наполегливої роботи над собою, - каже вона. - Вольові якості, звичайно, теж можна виховати,  але тут  багато що залежить від інтелекту. Адже єдиноборство - це свого роду мистецтво; тут важливо правильно оцінити ситуацію, опрацювати позицію, проявити характер.

Діана вважає, що в бою, в поєдинку на рингу є своя краса. Звичайно, чимало спортсменів і спортсменок ставлять  за мету неодмінно «побити» суперника (суперницю). Але нашій героїні агресія ніколи не була властива; тут вона повністю підтримує з твердження знаменитого боксера Кості Дзю, що ненависть не надає спортсмену сил, а тільки забирає їх.

За всю свою багату змагальну практику Діана пригадує буквально кілька  епізодів, коли їй довелося ставати агресивною. Але тоді вона стикалася з відвертим провокуванням або несправедливістю.

На одному з чемпіонатів світу суперниця Діани кілька разів завдавала їй удари після команди «Стоп!», що заборонено правилами. І коли наша героїня зрозуміла: якщо так буде і далі, вона ризикує повернутися додому інвалідом, - то  «зарядила» провокаторша такий удар, що та відразу знітилася.

А взагалі ж з найперших кроків у спорті дівчинку вчили: якщо вона пропускає удари, то сама винна – припустилися  помилки і за неї поплатилася. Висновок з цього простий: після бою треба провести аналіз, щоб такої помилки надалі не допускати. Недарма ж кажуть, що на помилках вчаться.

НЕЙМОВІРНА ШКОЛА 

Коли Діана активно займалася спортом, то тренуватися доводилося двічі, а то і тричі на день. Але до навчання в школі, а потім і в університеті, вона ставилася  з такою ж відповідальністю, як і до змагань. Хоча батьки ніколи не змушували її бути відмінницею. Просто донесли до дівчини думку, що відмінні оцінки - це такий же показник успіху, як і медалі в спорті. А спортивний гарт, вміння робити щось через «не можу» і «не хочу» дозволяли долати навіть нелюбов до окремих предметів.

Так було, наприклад, з фізикою в школі.

- Мені в школі не те, щоб не давалися технічні науки, просто не знайшла спільну мову з викладачами. То ж  вирішила: оскільки я - лінгвіст за своєю природою, то і буду розвиватися в цьому напрямку, - згадує Діана. - Особливо погані оцінки були у мене з фізики, одного разу довелося прийти на перездачу разом з двієчниками ...

І тут несподівано з'ясувалося, що «не такий вже страшний чорт»; варто лише  уважніше вислухати пояснення вчителя. На першій консультації Діана швидко і правильно розв’язала запропоновану задачу, чим здивувала і себе і фізика. Ще кілька таких «походів» і з трієчниці вона різко стала відмінницею, її лабораторні роботи ставили за  приклад іншим класам ...

- В мене завжди вірили батьки, - підкреслює Діана. - Постійно втокмачували: немає того, що ти не можеш зробити. А якщо не можеш, значить, не хочеш. І я виросла з таким переконанням: якщо щось не вийшло, то слід проаналізувати - чому не вийшло і далі діяти. Як у пісні: «Хто шукає - той завжди знайде».

Життя, воно взагалі постійне подолання - проблем, перешкод, себе, нарешті. Діана, посміхаючись, зізнається, як часто не хотілося їй вставати рано вранці на тренування; добре б подовше поспати, повалятися на дивані. Але вона розуміла: якщо піддатися ліні, не примусити себе встати, то на наступних змаганнях вона ризикує програти. І вставала, і бігла на тренування.

- Єдиноборства – неймовірна  школа, - каже Діана. - Вона формує такі якості, як дисциплінованість, звичка себе долати, навіть вміння підкорятися, бо не можна займатися якимось видом спорту, не приймаючи  притаманних йому правил.  А найголовніше, що мені дав спорт, це вміння швидко знаходити правильні рішення, виходячи з того, як змінюється ситуація. В адвокатській діяльності, чим я зараз займаюся, це дуже важливо.

ЛЮДИНА САМА СЕБЕ СТВОРЮЄ

Сакраментальне питання, яке не раз задавали  нашій героїнї в період її активних занять єдиноборствами: а чи не боїться вона травм, або того, що пропущений удар може назавжди зіпсувати її зовнішність?

- Якщо про це думати, так взагалі не можна нічим займатися, - каже Діана. - А травму можна отримати і в повсякденному житті. Якось спортсменка, з якою ми разом тренувалися, виносила з дому  сміття, спіткнулася, впала і - як наслідок - відкритий перелом.

Але я вірю в зірку, яка веде мене по життєвому шляху. Я не вважаю, що усе визначено наперед  і ти -  на своєму  життєвому шляху - лише безвольна лялька.  Але все ж є якісь знакові, опорні моменти. через які ти все одно треба  пройти.  І як ти  втікати від якоїсь події, вона в твоєму житті станеться. Питання тільки в тому, як і якою ти до цієї події підійдеш.

Багато стереотипів руйнує наша героїня своїм прикладом.

Вона, наприклад, дуже любить читати, причому саме паперові книги. Навіть при виїзді на змагання завжди брала з собою книги і будь-яку вільну хвилину використовувала для читання. Діана свято переконана, що за інших рівних умов  спортсмен, який читає, має більше шансів на успіх.

Настільки ж своєрідно вона  ставиться до питань гендерної рівності.

- Я займалася єдиноборствами з шести до двадцяти років. У такому віці не відчувається обтяженість «чоловічим» і «жіночим». Для мене що чоловік, що жінка - це, перш за все, людина. І людина, яка сама себе створює. А, вже створивши себе, ти можеш обрати, якою дорогою йдеш, свій  стиль поведінки - більш м'який або більш жорсткий і т.п.

У мені дуже своєрідно поєднуються і чоловічі, і жіночі якості.

Я, наприклад, наполеглива, часом навіть занадто. Як свого часу в спорті, так і зараз, в  адвокатській практиці,  не відступлю, буду боротися до останнього, захищаючи чужу людину, як саму себе. Я нетерпима до несправедливості. 

Я не «дівчинка-дівчинка», але мені часом хочеться виглядати саме такою, і щоб мене сприймали «дівчинкою». Але я не нав'язую це оточуючим. Взагалі, якщо якийсь чоловік «подає» себе як силу, а жінка - як слабкість, то мені такі люди нецікаві. Мені цікаво спілкуватися з особистостями. А особистість проявляє себе в конкретних ситуаціях.

Чого я терпіти не можу, так це проявів стереотипів на кшталт такого: ну, ти ж жінка, тому повинна мені поступитися. А мене треба переконати, чому я повинна поступитися. Я не самодурка, не наполягаю неодмінно на своїй правоті, в складних ситуаціях завжди намагаюся знайти компроміс. Вважаю, що треба зробити рівну кількість кроків назустріч один одному.

Але, знаєте, я абсолютно спокійно поступаюся чоловікові першість в сім'ї. Багато моїх знайомих не поділяють таку позицію, але для мене нескладно   поступитися людині, з якою я оруч.

Ми працюємо разом з чоловіком. Багато хто вважає, що на роботі вистачає проблем, щоб їх ще обговорювати і вдома. А ось мені категорично потрібен друг. Мій найкращий друг…

Матеріал підготовлено в межах проекту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», що реалізовується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром Волині за підтримки «Медійної програми в Україні», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews.

Автор: Олександр Галяс

Юна чемпіонка
Після чергової перемоги
Роздуми  над справою
Ділячись досвідом
Інколи  хочеться виглядати «дівчинкою»
Життя –  це  рух на швидкості