Персонажі літературної студії

04:06, 23 Червень 2018

У різних містах, великих і малих, існують літературні студії. Хто і для чого їх відвідує? 

Знайомтеся: персонажі літературної студії.
Ведучий
Найчастіше, чоловік старшого віку, з сивиною, який є незаперечним авторитетом для всіх учасників студії. Володіє монопольним правом давати чи не давати слово. Одним жестом змушує учасників студії встати або сісти. Його думку ніхто не має права заперечувати. Але є одна дивина – він ніколи в житті нічого не написав, крім декількох статей в газеті мікрорайону, але чомусь ніхто в студії, за її межами, в місті і області не вдається у питання, як це так, що літературну студію веде людина, яка в житті не створила жодного літературного твору?
Геніальний визнаний автор
На відміну від ведучого, дійсно, щось написав. Кажуть, навіть багато. Головна його риса – поблажливість. Він ходить далеко не на кожне засідання студії, обов'язково робить пропуски. У студії майже всі визнають його геніальність. Його прихід означає подію, він сходить до простих смертних – учасників студії, поблажливо дозволяючи з собою спілкуватися й себе хвалити. Коли він заходить до студії, то обов'язково поблажливим поглядом оглядає зал, дозволяючи простим смертним захопитися його присутністю. До нього обов'язково підскакує парочка простих учасників студії, і він поблажливо приймає від них компліменти. Він ніколи нічого не читає в студії, бо геніальному авторові не лічить читати свої геніальні твори на такому низькому рівні – в провінційній студії. Є одна заковика – ніхто не може пригадати жодної назви жодного його твору, навіть учасники студії. За межами студії його не тільки ніхто не читав, але його ніхто не знає в обличчя, а сам він живе в кімнаті в комунальній квартирі, з нього постійно знущаються сусіди, але цього ніхто не знає, це велика таємниця.
Дармоїд
Метушливий чоловік середніх літ, зовнішній вигляд якого викликає огиду. Постійно метушиться навколо ведучого. Що йому потрібно, ніхто не знає. Плете інтриги. Намагається весь час зробити якусь гидоту, але так, щоб подумали на іншого. Цілі його неясні, і його всі побоюються. Про всяк випадок, його вважають одним з найталановитіших авторів. У нього, дійсно, є великий важкий роман, виданий багато років тому. Роман став широко відомий після того, як фігурував у кримінальній справі про нанесення тяжких тілесних ушкоджень (удар по голові), нанесених цим самим романом. Такої слави немає більше ні в кого в студії, що особливо виділяє дармоїдів з усіх учасників. 
Вищий суд
Найчастіше – це неохайний чоловік з довгим волоссям. Як тільки черговий учасник студії починає читати свій твір, Вищий суд відразу починає соватися на своєму стільці, озираючись на інших учасників студії. Сенс його погляду такий: «Як можна слухати таку маячню?» Не дивлячись на те, що він не знаходить підтримки своєї думки в інших учасників студії, він продовжує соватися під час читання. Іноді, для залучення уваги, він охоплює голову руками та навіть видає якісь звуки, чуються фрази типу «о, Боже мій», «ну як це». Сам Вищий суд ніколи нічого не читає, бо він нічого й не пише. Іноді, але дуже зрідка, ведучому доводиться його обсмикувати. Тоді він пропускає наступне засідання, а коли з'являється знову, совається з подвоєною силою.
Войовнича графоманка
Філолог за освітою і тому вкрай самовпевнена. Вона не читає, вона кричить. Впевнена у своїй геніальності й у тому, що всі це розуміють. Вважає, що чим голосніше вона читає свої твори, тим краще вони доходять до слухача. Може накинутися на будь-кого, якщо його думка розійдеться з її власною. Її всі злегка побоюються, що збільшує її віру в свою геніальність. Часто займає перші місця в конкурсах літературної студії, в іншому випадку – може влаштувати скандал.
Тиха графоманка
Літня жінка, яка розуміє, що писати вона не вміє. Але вона приходить на кожне засідання й намагається прочитати якомога більше своїх творів, причому, і прозу, і вірші. Ведучому доводиться її ставити в жорсткі рамки, інакше вона займе весь час. На критичні відгуки про свою творчість не ображається, бо їй це не важливо – адже вдома так нудно й самотньо, а тут все-таки товариство: милі та приємні люди, до того ж, творчі.
Дама з претензією
Яскрава, не стара, але вже не молода жінка, практично місцева секс-бомба, яка на кожне засідання приходить у новому екстравагантному вбранні. Можна навіть побачити капелюшок діаметром півтора метра. Читає свої твори, в яких йдеться тільки про секс, з театральним ефектом. Попри те, що в її творах є якась сіль, в студії її недолюблюють – жінки не люблять конкуренток, які так яскраво одягаються, а чоловіки її побоюються й не намагаються залицятися. Бо в черговому оповіданні Дама з претензією описувала свій останній статевий акт і переживання, з ним пов'язані, кожен чоловік думає, а якщо я з нею зійдуся, то чи не напише вона також про мою слабку потенцію, і чи не прочитає про це публічно, може бути, навіть у цій студії? Звичайно, якби у Дами з претензією була б сім'я, чоловік, діти і, взагалі, хоч якесь статеве життя, то вона б у цю літературну студію не ходила б. Але у неї нічого цього немає, і вона приходить. До того ж, треба ж кудись одягнути свій новий наряд. 
Трудяга, що робить успіхи
Це чоловік середніх літ, якого всі люблять. Його талант зростає на очах у всієї студії. Починав він десять років тому з кричущого графоманства, але завдяки наполегливій роботі, стало вважатися, що він вже майже вміє писати, тільки потрібно ще трохи напружитися. Він читає свої твори на кожному засіданні, після чого всі діляться з ним своїми порадами. Його обговорюють найбільше. Трудяга всім дякує за поради, уважно записуючи їх в блокнотик, при цьому обіцяючи до наступного разу виправитися. Наступного разу він знову читає свої оповіді, куди вже вніс двадцять сім поправок за порадою двадцяти семи учасників студії.
Згуртовані графомани
Кістяк будь-якої літературної студії. Тут діє основне правило: «зозуля вихваляє півня за те, що хвалить він зозулю». При зустрічі цілуються. Основне завдання згуртованих графоманів – бути опорою ведучому, щоб ніхто навіть не засумнівався в його геніальності, а також в геніальності геніальних визнаних авторів. За свою відданість отримують легкі потурання – першими отримують екземпляри безкоштовної міської газети з рук ведучого. Іншим доводиться самим брати газету в кутку кімнати. Згуртовані графомани щиро вірять, що вони і є головна складова частина літературного процесу, більш того, вони самі і є літературний процес. Можуть затоптати будь-кого, хто в цьому засумнівається, накинувшись на нього зграєю. 
Справжній письменник, невизнаний
Прекрасно розуміє, в яке болото він потрапив. Розуміє ціну кожному, хто ходить у літературну студію. Мало з ким зближується. Сидить у куточку та вдає, що слухає тих, хто виступає. А сам при цьому поглинений своїми думами. Нічого з того, що він чує, не може навіть близько наблизитися до його власних творів. Але іноді він удає, що йому щось сподобалося – не можна ж весь час сидіти з кам'яним обличчям. Криво посміхається, коли всі сміються. Читає свої оповіді, які багатьом подобаються, але які слухають в студії в гробовому мовчанні (підступність дармоїдів). Справжній письменник розуміє, що в студії немає жодного справжнього автора, крім нього самого, і, взагалі, робити тут нічого. Попри це, чомусь все одно ходить на засідання. 
Автор: Павло Макаров
Переклад: Олена Нуньєс