Сільське господарство по-європейськи

сільське господарство Європи
02:12, 17 Грудень 2017

Так в чому ж полягають особливості розвитку сучасного сільського господарства по-європейськи?

Потенціал аграрного сектора України ні у кого в світі не викликає сумнівів.  
– Україна володіє 30 відсотками всього світового чорнозему, і це надзвичайно позитивна відправна точка, – стверджує координатор регіональних стратегічних програм ФАО в Європі та Центральній Азії Раймунд Єлі. – Все пов'язане із сільськогосподарською галуззю - переробка, торгівля, постачання сировини – має тут величезний потенціал. Зерна тут може вироблятися ще більше, ніж це маємо в даний час. За виробництвом соняшнику Україна вже займає перше місце в світі.
Така оцінка тим більш вагома, що ФАО – це Продовольча і сільськогосподарська організація ООН, яка разом з іншими міжнародними партнерами надає допомогу Україні в реалізації її можливостей в продовольчому та сільськогосподарському секторі. 
Разом з тим, авторитетний експерт вказує на серйозні проблеми українського аграрного сектора. Україна потребує розвитку інфраструктури, проведення досліджень і розробок, організації систем навчання, поліпшення виробництва насіння, а також в прийнятті державної політики, що стимулює розвиток сільського господарства. Однак, говорячи про розвиток українського аграрного сектора, не слід забувати, що тут рух вперед тісно пов'язане з розвитком українського села. Що, на жаль, довгі десятиліття залишалося «на задньому плані», бо село розглядалося в основному як ресурс для сільгоспвиробництва. І лише потім, за «залишковим принципом», вирішувалися питання соціального розвитку, екології, культури, освіти, побуту і дозвілля. В результаті, як справедливо зазначають експерти, соціально-економічна ситуація в переважній більшості українських сіл ніяк не відповідає рівню розвитку сільського господарства. Більш того, масовий відтік молоді з сіл в міста взагалі ставить під сумнів перспективи галузі. У зв'язку з цим з особливою гостротою сприймається проблема розвитку сільських територій.  
І тут нам хотілося б звернути увагу на те, що Глава 17  Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, де мова йде про співпрацю в аграрній сфері, називається: «Сільське господарство і розвиток сільських територій». І далі, в статті 404, зазначено, що «співпраця між Сторонами в галузі сільського господарства і розвитку сільських територій буде охоплювати, серед іншого, такі області:
а) сприяння взаємодіії політик в сфері сільського господарства та розвитку сільських територій;
b) посилення адміністративних можливостей на центральному та місцевому рівнях з планування, оцінки та реалізації політики; ....
d) обмін знаннями та кращими практиками з політики розвитку сільських територій з метою сприяння економічному добробуту сільських громад; ...
i) обмін кращими практиками щодо механізмів підтримки політики в сфері сільського господарства та розвитку сільських територій». 
Тобто, в ЄС не просто розуміють суть проблеми, а й готові посприяти в її вирішенні. 
Ми навряд чи сильно погрішимо проти істини, якщо дозволимо собі зауважити, що саме така позиція ЄС спонукала українську владу звернути більш серйозну увагу на розвиток сільських територій і прийняти нову концепцію сільського розвитку.  
Як пояснила заступник Міністра аграрної політики та продовольства України Олена Ковальова в інтерв'ю Національному прес-клубу з аграрних і земельних питань, політика сільського розвитку відрізняється від попередніх практик, в першу чергу, тим, що в центрі її уваги – людина. А це означає, що «державна політика спрямовується на максимальне задоволення потреб і прагнень жителя сільської місцевості». Така зміна підходу обумовлена тим, що нарешті з’явилося розуміння, що, як вказує згаданий вище координатор програм ФАО Раймунд Єлі, зосередження уваги виключно на великих виробниках є серйозною стратегічною помилкою. 
«Що в цьому випадку відбудеться з сільськогосподарськими районами? – задається питанням експерт ООН? І сам же відповідає на нього. – Якщо у нас будуть існувати тільки великі господарства, ми отримаємо порожні міста в сільській місцевості, безробіття і відтік населення. То ж підтримка дрібних фермерських господарств є найважливішою стратегією підтримки життя на селі і розвитку сільських районів».
Олена Ковальова також визнає, що значна частина сільськогосподарської продукції виробляється саме невеликими товаровиробниками, а це є внеском в продовольчу безпеку країни, до сімейних бюджетів, в розвиток територіальних громад. І якщо цим самим «невеликим виробникам» забезпечити комфортні умови роботи і життя, то у них з'явиться стимул до ще більшого розвитку, від чого виграють абсолютно все. 
Проблеми сільського розвитку набувають особливого значення і гостроти ще і в зв'язку тим, що в Україні йде процес децентралізації, створення і становлення об'єднаних територіальних громад (ОТГ). Ці питання знайшли відображення в Державній стратегії регіонального розвитку, одним з інструментів реалізації якої є секторальна бюджетна підтримка ЄС за напрямком «Сільське розвиток». 
Важливим фактором, як визнає Е. Ковальова, є і те, що серед зобов'язань в рамках Угоди про Асоціацію з ЄС чимало таких, які впливають на соціально-економічний розвиток сільських громад. Українські чиновники, вчені-аграрії, практики вивчають кращий досвід сільського розвитку країн ЄС, державної підтримки малого виробника, інформаційно-просвітницької роботи тощо.
У процесі цієї діяльності Міністерство аграрної політики і продовольства України активно співпрацює з Урядовим офісом з питань європейської інтеграції. Зокрема, Міністерство домоглося того, щоб в Стратегічну програму співпраці між Європейським Союзом і Україною на 2018-2020 роки було включено компонент «сільський розвиток». 
– На пошук і допомогу в реалізації місцевих ініціатив спрямована діяльність Проекту Європейського Союзу «Підтримка ЄС   впровадження сільськогосподарської та продовольчої політики в Україні». За сприяння Проекту проведено три регіональні семінари, завдяки яким учасники цих семінарів з різних регіонів України виробили ідеї для створення п'яти агрорекреаціонних кластерів. – Ця форма співпраці на локальному рівні дозволяє розширити горизонти підприємницької діяльності, об'єднати виробництво сільськогосподарської продукції, туризм, задіяти об'єкти культурної та історичної спадщини, ремесла, – вважає Е.Ковальова. 
Цілком очевидно, що окремо дрібним і середнім сільгоспвиробникам важко конкурувати з великими підприємствами та фірмами. В силу чого гострою необхідністю стає кооперація зусиль. Як показує практика, такий підхід дозволяє невеликим виробникам зайняти гідне місце не тільки на внутрішньому, а й на зовнішньому ринку. При Мінагрополітики діє Офіс з підтримки експорту в країни ЄС, де всі бажаючі можуть отримати інформацію про всі етапи проведення експортних операцій. В рамках даного проекту організовуються поїздки – «B to B» – «business to business» в Європейський Союз з метою пошуку ділових партнерів.
Зрозуміло, що успіх або неуспіх у реалізації політики сільського розвитку в Україні залежить від наявності достатньої кількості підготовлених і мотивованих лідерів. Особливо це важливо в зв'язку з процесом децентралізації. І тут велику допомогу може надати Євросоюз.  
Йдеться, перш за все, про програму LEADER, яка базується на пошуку ініціативних людей, що можуть стати лідерами в розвитку своїх громад.   
Програма LEADER – це підхід, який пропонує нові можливості розвитку сільської місцевості, з використанням основ визначення місцевих потреб, зміцнення потенціалу в царині поширення та реалізації місцевих стратегій розвитку, з метою розвитку економічного середовища, збереження культурної спадщини та поліпшення організаторських здібностей сільських населених пунктів.
Підхід LEADER ґрунтується на рішеннях спільноти, в рамках яких спрямовується фінансування для впровадження проектів місцевих ініціативних груп (МІГ) на різних територіях,  а між МІГ планується довгострокова взаємно-підтримуюча зв'язок для сталого розвитку з економічної, соціальної та культурної точок зору. Унікальність інструменту LEADER полягає в комплексному підході відразу до декількох секторів місцевих громад, що є важливим чинником для збалансованого соціально-економічного територіального розвитку. LEADER передбачає безпосередню участь приватного сектора, громадянського суспільства і державного сектора в розробці стратегій розвитку МІГ і у визначенні пріоритетних проектів для сталого розвитку.
Цей проект вже діє в Молдові, в Україні ж лише планують його вивчення і можливу адаптацію до наших реалій. 
Але тут слід поспішити. Бо без ініціативних людей, особливо на місцях, найчудовіші плани, проекти і програми приречені залишитися «словесами на папері». А цього не можна допустити, оскільки і вітчизняні, і міжнародні експерти сходяться на тому, що аграрний сектор і в майбутніх періодах залишиться одним з ключових чинників української економіки. 
– Ми очікуємо, що до 2050 року населення Землі досягне 9 мільярдів чоловік, і Україна буде ключовим гравцем у забезпеченні глобальної продовольчої безпеки, – вважає координатор регіональних стратегічних програм ФАО в Європі і Центральній Азії Раймунд Єлі. 
Ця думка, звичайно, дає надію, але від української влади потрібні активні дії в сфері сільського господарства та розвитку сільських територій. Тим більше, що є успішний досвід країн ЄС, і Євросоюз готовий надавати та й вже надає різноманітну підтримку.
Автор: Анастасія Холдаковська