У вільний час він воює з равликами

Горан Брегович
11:07, 14 Липень 2018

Музикант і композитор, широко відомий в країнах східної Європи, а також у всьому світі як автор музики до фільмів, і не тільки.

Горан Брегович – людина-радість, людина з оркестром, талановитий музикант, і улюблений автор режисера Еміра Кустуріци – недавно виступив з концертом в Одесі. Сказати, що зал радів – не сказати нічого. Глядачі в прямому сенсі цього слова пустилися в танок, більшу частину концерту вони пританцьовували під пісні Бреговича. Сам артист активно спілкувався з глядачами і виконав багато своїх хітів, зокрема «Gas Gas», «In The Death Car» і «Ovo Je Balkan». Сьогодні ми вирішили дізнатися у Горана, де ж він черпає натхнення для своїх мелодій і чим ще захоплюється крім музики.
Розкажіть, що для вас є джерелом натхнення?
– Мене надихають цигани, циганський спосіб життя, їхня музика і культура. Для мене цигани – це одні з небагатьох збережених в Європі символів справжньої свободи. В їхньому світі можливо все, немає ніяких рамок і бар'єрів – живи, як хочеш, тільки не заважай жити іншим.
Як зазвичай проходить процес написання пісні або репетиція?
– Не скажу, що писати музику просто. Потрібно особливий дух умиротворення. Я живу, по суті, на дві країни – Францію та Сербію, і при цьому музику я можу писати тільки перебуваючи на батьківщині. Можливо, умови життя там важчі, але це моя земля, моя країна, і я перебуваю в гармонії з собою, коли проводжу час у Белграді. Моя творчість досить емоційна і агресивна, в певному сенсі, вона не зовсім підходить для використання для саундтреку в фільмах. Проте, я б сказав, що мелодії, які я складаю – це саундтрек до мого особистого кіно, того, яке крутиться в моїй голові. Я бачу картини, образи, подумки моделюю ті чи інші ситуації і своєю творчістю намагаюся якось їх проілюструвати.
Чия творчість вам близько?
– Якщо міркувати в професійному плані, то це і Gogol Bordello, і Gypsy Kings. Взагалі, з багатьма своїми колегами, яких я ціную і поважаю, мені довелося записати разом кілька пісень, вони є на моєму останньому диску.
Цікаво, яку музику ви полюбляєте слухати?
– Якщо говорити про особисті уподобання, то я не любитель класичної музики, наприклад. Я віддаю перевагу Стравінському і композиторам, що творили після нього.
Найнезвичайніша сцена, на якій вам довелося виступити? Є такі, де ви ще не виступили, але хочете?
– Знаєте, мені взагалі-то дуже пощастило в цьому плані. Будучи представником малої культури, я став знаменитим в усьому світі і мав задоволення виступати на всіх континентах, окрім Антарктиди. Я грав в Карнегі холі, в Сідней опера, в Філармонії міста Красноярська, в Марокко і в Києві. Публіка, зрозуміло, відрізняється, в залежності від національних особливостей – десь приймають трохи тепліше, десь трохи більш стримано, але мені завжди приємно, що незалежно від походження, аудиторія прекрасно розуміє мою мову – мову музики.
Крім музичної творчості, чим ви ще захоплюєтеся?
– Садівництвом. У Белграді мій будинок оточує великий сад, і у вільний час я доглядаю за своїм маленьким городом. Фрукти, овочі. Особливо мене хвилюють помідори. Вони такі примхливі. А, і равлики. Равлики – це, звичайно, біда. Шкідники. Спочатку я акуратно переносив їх і залишав за парканом. Але це не допомогло – вони повертаються. Доводиться вдаватися до радикальних заходів. У молодості я захоплювався машинами, але це минуло.
Чим займаєтеся у вільний від музики час?
– Воюю з равликами. Мию машину. Ходжу на риболовлю. Займаюся в спортзалі. Нічого особливого, все, як у всіх.
Що для вас щастя?
– Знаєте, я домігся успіху в Сербії давно, ще коли грав у складі Bijelo Dugme. Ми були місцевими рок-зірками. Я отримав все – славу, гроші, гроші. А потім, через війну, мені довелося переїхати в Париж. Я все втратив. І життя вибудовувати довелося з самого початку. Доводити, що я щось значу, з нуля. Знову. Вдруге. І у мене вийшло. Ось це, я вважаю, і є щастя. Отримати другий шанс в житті.
Розкажіть про свої найближчі творчі плани.
– Я зараз працюю над новим диском. Ідея в тому, щоб об'єднати чотири культури, чотири релігії – християнську, іудейську, буддистскую і мусульманську. Але це поки в процесі.
Скажіть кілька слів нашим читачам наостанок.
– Я щасливий, що у мене є слухачі в Одесі. Мені приємно приїжджати сюди і знати, що хтось чекав мого приїзду. Кохайте, веселіться, беріть від життя по максимуму. Слухайте музику. Творіть самі. І не бійтеся починати з чистого аркуша. Дякуємо!
Автор: Анастасія Холдаковська
Джерело: www.timer-odessa.net 
Переклад: Олена Нуньєс