Українська освіта: щасливчики долі

освіта
05:05, 08 Травень 2018

Тверезе оцінювання реальності – це найголовніше в провадженні будь-якого законопроекту в України.

Освіта по-європейські. Здавалось би, то й що? Адже закордонні дипломи через їх систему навчання цінуються як в України, так і поза її межами значно дорожче, причому, в прямому та переносному значенні цього слова. Тож, хіба погано що ми націлені на неї? Так, дійсно, це вартісне спрямування. Та, ми забуваємо головне – аби впровадити подібну освіту не достатньо прийняти відповідні законодавчі норми.
Тверезе оцінювання реальності – це найголовніше в провадженні будь-якого законопроекту в України. Адже, більшість з прийнятих нововведень так и залишаються діяти лише на папері. 
Ось так, наприклад, Міністерство освіти України прагне в наступному році замінити підручники на планшети вже с початкових класів. Це знизить кількість вирубання дерев для створення книжок, та й діти не будуть змушені таскати до школи непідйомні портфелі. Гарні аргументи «за», та розглянемо дійсність…
На сьогодні в нашій країни налічується 16 565 навчальних закладів, з них 2/3 розташовані в сільській місцевості. А тепер згадайте наші села. Чи дійсно зможуть ці родини забезпечити своїх дітей цими «іграшками»? 
«До нас на лікування потрапляють діти як з місту, так і села. І, вибачте, але більшість з останніх приїжджають до нас без змінної пари взуття. Наприклад, нещодавно в квітні одна дівчина приїхала в резинових чобітках і все. Ні тапочок, ні балеток в неї не було. І не тому що забула – його просто не має в цієї дитини. Про решту речей навіть не буду згадувати. Ці діти не позбавлені родинного тепла, це їх сьогодення, реальність, де вони насправді виживають. Тож про які планшети ви говорите?» – розповідає вихователь дитячого санаторію Вікторія Ланова. 
Ще не згодні? Добре, уявимо, що батьки знайшли гроші чи їх виділила місцева влада. Планшети закуплені до класу і їх видають дітям лише під час навчальних годин. А тепер, зверніть увагу на головне – відповідальність за ці навчальні матеріали несуть батьки та їх діти, не вчитель! Тобто, якщо під час уроку або перерви з планшетом щось станеться – ремонтувати чи купувати інший доведеться тепер вже при будь-якому розкладі батькам. 
«Нічого з ними не станеться», – вочевидь мовити зараз ви. Та закрийте очі на хвилинку і згадайте, що відбувається під час перерви. Діти граються, штовхаються, сперечаються. Скільки разів під час цього шкільне приладдя летіло зі столів? Відповідь одна: багато. 
Вчитель англійської мови Ольга Романова ділиться, що в одному з початкових класів на початку минулої осені спеціально було закупленио 26 таких «новітніх» підручників. Вже до кінця осені сім з них були розбиті вщент, а дев’ять через падіння почали зависати. Після зими «в живих» залишилось лише чотири планшети. 
І це лише два показники реальності. Дійсно, впроваджувати такі зміни потрібно, й звичайно все розпочнеться зі столиці та інших великих центрів України. Але, чи справедливим це буде? Коли одні діти через відсутність шкільного автобуса кожного дня проходять 10 км до школи або ділять один комп’ютер, далеко не нової моделі, на тридцятьох, а інші будуть мати таку омріяну європейську освіту. Така система буде скоріш нагадувати описаний світ Джорджа Оруела («1984»), коли людей автоматично розподіляли по кастам за їх освітою. А своєрідними катами стануть батьки, які не зможуть дати дитині сучасну освіту.
Освіта по-європейські. Насправді, Україна просто не готова до неї. В інакшому випадку пощастить лише сотням з тисячі школярів. 
Автор: Яна Самко