Вона хотіла б потрапити до в'язниці до Жанни д’Арк...

Ирен Роздобудько
10:02, 27 Лютий 2018

Ірен Роздобудько – одна з найвідоміших українських письменниць, а також журналіст, поетеса, автор багатьох книг.

Ця жінка, переможець конкурсів «Коронація слова» 2000, 2001 і 2005 років, вже багато років дивує читачів психологічною глибиною і яскравими образами в своїх творах. Ірен глибоко проникає в душу читачів, завдяки тому що розкриває внутрішнє «я» героїв.
У чому ж секрет відомої письменниці? Я спробувала це дізнатися. Мені вдалося трохи відкрити завісу таємниці над секретами письменниці.
Ірен, в декількох ваших книгах, таких, як «Двi хвилини правди», «Все що я хотiла сьогоднi» - простежується тема розкриття істинного «я» людини під впливом різних обставин, що склалися. Скажіть, як ви думаєте: без впливу якихось незвичайних подій і ситуацій, завдяки чому ще людина може відкрити своє внутрішнє «я»?
– Обставини, звичайно, дуже впливають на розвиток і розкриття особистості. Це особливо яскраво показали події, які відбуваються в нашій країні. Адже, часом, ми самі не підозрюємо, на що здатні, що можемо й вміємо. У вакуумі розкрити в собі якісь нові якості дуже складно. Але якщо вже так складається: життя – «на дивані» – то допомогти відкрити своє внутрішнє «я» можуть... книги. А вже якщо вони чимось допомогли, дали поштовх до дії, до самореалізації, до думки, тоді цей процес стає безупинним. І людина сміливо йде назустріч будь-яким обставинам! І навіть шукає їх сам. Так було зі мною.
У романі «Гудзик» ваш головний герой наважується розповісти правду через 25 років. Ви думаєте, що людині реально зберегти почуття через 25 років? Або, наприклад, чи буває таке, що для людини на все життя еталоном любові залишається людина, з якою вона давно розлучилася?
– Це все дуже індивідуально. Тому мені було цікаво простежити психологію саме такої людини, яка, до речі, далеко не ангел по життю. Я думаю, це більше питання психології, ніж літератури. В літературі це може бути показано надто романтично або невмотивовано і викличе саме такі питання. У психології ж існує така «хвороба», як «відбиток першого досвіду» (любовного) і, якщо цей досвід був досить сильний і яскравий, то таке цілком можливе: людина може все життя шукати той еталон, з яким він зіткнувся в юності. Добре це чи погано – я і спробувала простежити в «Гудзику».
Ви пишете в досить різних жанрах: романи, трилери, сучасна проза. А котрий із жанрів вам ближче?
– Той, який мені цікавий в дану хвилину. Той, який підходить для того, щоб висловитися так, як я хочу. Я ні в чому себе не обмежую.
До речі, про жанри  кілька творів у вас написані в жанрі трилерів. А наскільки вам близький цей жанр в кіно?
– Я дуже люблю трилери! Особливо розумні, психологічні. Вважаю, що це - вершина в детективному жанрі. Триллер в кіно створювати дуже цікаво. До речі, за моєю книгою «Пастка для жар-птиці» знято трилер. Цілком пристойний ...
А якому кіно віддаєте перевагу?
– Легше сказати, яке не люблю – дурні мильні серіали. Або ж нинішні «мувік» (так називаються односерійні одноденки), зняті, як правило, бездарними режисерами за бездарними сценаріями. Я люблю гарне і справжнє кіно, яке, на жаль, не показують по телевізору і навіть... в кінотеатрах. Але всім раджу дивитися роботи українських режисерів – Олеся Саніна, Ахтема Сейтаблаєва, Володі Тихого, Мирослава Слабошпицького і багатьох інших. Вони зараз знімають хороше кіно.
Ви говорите, що журналістика – ваше основне джерело доходу. Скажіть, а наскільки реально письменнику заробити в Україні?
– Часи змінюються! Тому зараз я б відповіла, що моє джерело доходу – сценарна робота та книги. Напевно, з часом, це стало цілком логічним. Письменник в Україні може заробити, якщо буде хорошим письменником, чиї книги купують. Так що, не все так сумно ...
Надихає вас музика на написання творів?
– Питання в саму точку: музика – особливо!
Хто з сучасних поетів або поетес вам подобається?
– Останнім часом я із захопленням читаю вірші Наталки Бельченко, які вона поміщає на фейсбуці. Це справжня поезія, такого «навмисне не придумаєш» – це диктує Бог.
Якщо була б можливість познайомитися з будь-якою історичною особистістю і поговорити. З ким би ви поговорили, і про що запитали?
– Пофантазувати, чи що?.. Я б хотіла потрапити до в'язниці до Жанни д'Арк і нічого не питати, а просто обійняти, щоб їй не було страшно йти на багаття...
Як уявляєте свого читача?
– Я його реально бачу. Це дуже різні люди, практично всі, від малого до великого. На зустрічах в Одесі наймолодшою була дівчинка років 12-13, а найстаршою – жінка років 75. Говорити з таким «різним» залом іноді буває дуже складно. Але я рада, що мої читачі не обмежені тільки студентами або якимось певним віком, статусом і становищем.
Що підштовхнуло вас до заняття журналістикою (прозою)?
– А я більше нічого не вміла – тільки писати!
Яка з епох вам ближче всього, і чому?
– Може, я вас здивую, але, при всій трагічності, ми живемо в приголомшливий час, майже на сторінках Біблії. Тому ні в який інший час «переселятися» не хочу.
Ви автор кількох книг, які розійшлися великим тиражем. Чи є у вас у планах випуск ще однієї (якщо є, то чому вона буде присвячена)?
– Насправді, тиражі не такі вже й великі. Просто їх «збільшують» мої читачі своєю увагою, тому всі книги існують на книжковому ринку довгі роки. Звичайно, я пишу. Найближча новинка називається «Подвійна гра в чотири руки». Сподіваюся, за рік написати продовження «Гудзика». Ну, і багато іншого.
Продовжуючи тему книг, чи є у вас улюблений письменник і улюблений твір?
– Їх дуже багато. Тут місця не вистачить для переліку! Але в юності великий вплив мав Олександр Грін.
Деякі люди асоціюють себе з літературними персонажами або просто видатними особистостями. Наприклад, хтось вважає себе реінкарнацією Єсеніна, а хтось бачить в собі Євгенія Онєгіна. У вас колись виникало подібне відчуття?
– Думаю, що кожен, хто звик читати, асоціює себе з улюбленим героєм. Тому у мене їх теж було чимало. Але зараз настав час повністю бути собою. У такі ігри можна грати до певного віку або... коли впадаєш в маразм. В юності я уявляла, що я, звичайно ж, Ассоль! Хоча була повною її протилежністю. Але – дуже хотілося!
Які якості найбільше не сприймаєте в людях?
– Безграмотність, невиправдану амбітність.
Кажуть, що все, що написано, несе певну енергетику і впливає на життя автора. Ви відчували, як змінилося ваше життя після написання того чи іншого твору?
– Це правда. І не тільки на автора, а й на читача, який цьому автору довіряє. Але це – тема містична, закрита. Скажу лише, що маю певні «табу». Після того, як одного разу мало не померла разом з одним зі своїх героїв. Я думаю, що є речі, які робити не можна, особливо в літературі. Слово, як відомо – матеріалізується.
Яка ваша улюблена пора року, і чому?
– Осінь. Тому, що я сама – «осіння» за днем народження. Для мене рік починається з вересня, коли закінчується мертвий літній сезон і починається «збір плодів»: книги, зустрічі, біганина під парасолькою і багато свіжого повітря.
Якби не були журналістом і письменником, то стали б...
– Господинею придорожнього кафе в дуже глухому місці на трасі. Або лісником.
Автор: Анастасія Холдаковська
Переклад: Олена Нуньєс