Вибір у кожного свій

вибір
12:10, 20 Жовтень 2018

Надворі XXI століття, а суспільні норми все ще тримаються «мертвою хваткою» за ґендерний розподіл.

Після того, як я прочитала  цікаву статтю Олександра Галяса та Тамари Гладкої «На шляху до гармонії рівних» (http://www.otklick.com.ua/uk/news/na-shlyahu-do-garmoniyi-rivnyh),  мені захотілося самій  краще розібратися в проблемі  сексизму...   
Надворі XXI століття, а суспільні норми все ще тримаються «мертвою хваткою» за ґендерний розподіл. Чоловік – «лідер, здобувач, загарбник».  Жінка – «мати і берегиня домашнього вогнища». І хоча в розвинених країнах зовсім інші підходи, у вітчизняних ЗМІ подібні продовжують існувати і масово тиражуватися. 
Використання елементів сексизму в мас-медійному просторі – наше повсякдення.  Дослідження показують, що, як і раніше,  за коментарями  до чоловіків-фахівців  звертаються набагато частіше, ніж до жінок; особливо це стосується таких сфер, як політика, економіка, техніка, виробництво, національна безпека  тощо. Жінки частіше за чоловіків стають героїнями матеріалів про  культуру і мистецтво, освіту, виховання дітей, медицину, соціальне  забезпечення.
Як стверджують психологи, образи, нав'язані роками, лягають важким тягарем на плечі молодого покоління. Чи справді воно так, я  вирішила дізнатися у студентів та молодих фахівців.  
«Сексизм подібний вітру. Непомітний для очей, він здатний залізти в кожну щілину і вдарити по незахищеним ділянкам. Особливо в сфері професій. Вважається, що педагог – це жіноча роль. Але при цьому  фізкультура і інформатика – предмети виключно для чоловіків», – ділиться своїми роздумами та спостереженнями студентка Анастасія.
Її підтримує і програмістка Віталіна, яка на власному досвіді відчула всі тонкощі «нежіночого» навчання і роботи.
«Уявіть, на хвилинку, що з 30 студентів  в групі лише  дві дівчини. Іноді здавалося, що викладачі мене просто не помічають. А запитати що-небудь  в них, то  взагалі було тортурами. Тому що  відповідь найчастіше за все я чула,  що дівчина, мовляв, повинна голубці в домі  крутити, а не коди, – відверто каже Віталіна. – Теж саме було і з роботою. Щоб отримати визнання своєї кваліфікації, мені довелося працювати вдвічі більше, ніж програмістам-хлопцям». Поділ на «жіночі» та «чоловічі» професії не до вподоби і чоловікам.
«Ще з дитинства мене тягнуло грати з дівчатками, – зізнається  Володимир, який вже кілька років працює стилістом. – Наряджати ляльок,  робити їм зачіски і макіяж  здавалося мені більш цікавим заняттям, ніж «войнушки». З часом моя любов до моди і краси збільшувалася. Та батьки не хотіли визнавати моїх уподобань, тому довелося закінчити економічний факультет – але виключно для їх спокою. Диплом економіста   припадає пилом на полиці, а ось курси візажу та перукарства – «годувальники» моєї сім'ї». Втім, у багатьох молодих людей інший погляд на цю тему…
«Повинно існувати чітке розмежування  між «чоловічими» і «жіночими» професіями. І справа тут зовсім не в лідерстві, правилах або гендері. Є небезпечні роботи, такі, як охорона, шахтарство,  будівництво, де чоловіки набагато більш ефективні.  До того ж, природа недаремно заклала в нас різні функції і відповідні їм – певні здатності», – каже студент Андрій.
«Якби сучасне суспільство не приділяло стільки уваги проблемі "гендеру",  її  просто не було б, – вважає перекладачка Ольга. – Люди мають право чинити так, як хочуть. І незалежно від того, правильно це чи ні, вони все одно будуть вибирати заняття до душі. А всі ці розмови про сексизм – порожня трата часу і сил». 
Як бачимо, у молодих людей різні точки зору на сексизм. Для демократичного суспільства це нормально. Важливо тільки, щоб через це не виникало конфліктів. А щодо вибору професії, то це особиста справа кожного з нас.   
Автор: Яна Самко, студентка факультету журналістики НУ ОЮА
Ця стаття підготовлена в рамках ініціативи «Мова ворожнечі» в українських ЗМІ: ідентифікація та протидія», яка впроваджується Одеською обласною організацією ВГО «Комітет виборців України» за фінансової підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Зміст публікації являється відповідальністю виключно авторів.