Життя одеських безпритульних очима режисера

Мантас Кведаравичюс
10:02, 27 Лютий 2018

У здоровому тілі  здоровий дух, або чому литовський режисер зацікавився життям одеських безпритульних.

Ще Рене Декарт говорив: «Пороки душі схожі на рани тіла: як би старанно їх не лікували, вони все одно залишають рубці, і в будь-яку хвилину можуть відкритися знову. Доглядайте за Вашим тілом, якщо хочете, щоб Ваш розум працював правильно». Це висловлювання як ніколи доречне. Адже саме зараз в Одесі стартував незвичайний проект. 
ТІЛО ЯК ЗНАК 
Литовський режисер Мантас Кведаравічюс, автор нашумілого фільму «Барзах», який отримав цілий ряд міжнародних премій, працює в нашому місті над своїм новим фільмом «Stasis». 
Основна тема майбутньої картини – взаємозв'язок душі й тіла. Режисер підійшов до цього питання досить нестандартно:  
– Наше тіло пов'язане як з Ерос (прагненням до любові), так і з танатосом (прагненням до смерті). Воно невіддільне від волі та може бути формою протесту. Наприклад, один із способів застосування свого тіла: коли людина живе всупереч усьому, ще один приклад самогубство - це теж один із способів використання свого тіла, тільки вже як знака, як сили проти структури. Коли людина ріже собі вени, вона ніби говорить: «Ви не зможете прийняти цього». У момент суїциду саме тіло стає знаком, - ділиться міркуваннями режисер фільму Мантас Кведаравічюс.
У ДІТЕЙ ІЗ ФОНДУ ВЛАСНА МОВА  
Особливість фільму в тому, що багато персонажів фільму абсолютно реальні. Беруть участь як професійні, так і непрофесійні актори. Деякі люди будуть грати самих себе. Фільм складається з безлічі різних сюжетів, в тому числі документальних. Крім нашого міста, зйомки будуть проходити ще в Афінах і Стамбулі. 
У нашому місті режисера зацікавило життя безпритульних людей. Для того, щоб краще розуміти життя таких, Мантас Кведаравічюс під час свого перебування в Одесі багато часу провів в благодійному фонді «Дорога до Дому», який надає житло бездомним. Він розмовляв з вихованцями фонду і вивчав історію їхнього життя.
- Деякий час я провів із дітьми з «Дороги до Дому» і навіть їздив із дорожнім патрулем. Мені було цікаво спостерігати поведінку бездомних людей, які живуть на вулиці. Перше, на чому наголосив: у них є своя мова. В дітях мене здивувала, з одного боку, їхня самостійність - кожен з них діє окремо від інших, а з іншого боку - їхня згуртованість в деяких моментах, - каже режисер.
І БЕЗДОМНИЙ МАЄ СВІЙ ДІМ 
Нагадаємо, що цей рік по-своєму врожайний для дітей з фонду «Дорога до Дому», адже за невеликий період часу вже два режисера взяли вихованців фонду грати в своїх фільмах. Зовсім недавно закінчили зйомки фільму «Червоні вітрила», в якому одна з вихованок фонду зіграла головну роль. Тішить, що останнім часом дітям з неблагополучних сімей стали приділяти увагу представники творчої еліти. Адже багато дітей, які опинилися не в кращій життєвій ситуації, відчувають нестачу спілкування і гостре почуття самотності. Та й не тільки діти, багато дорослих, опинившись у важкій життєвій ситуації, опустилися на соціальне дно, так само гостро відчувають брак уваги і розуміння і надлишок осуду.
– Я уважно вивчаю життя людей з різних класів, спостерігаю за різними соціальними верствами і тим, як вони виражають свій внутрішній світ за допомогою тіла: наркомани, бездомні та багато інших. Пірсинг, татуювання та інше – кажуть багато про що, і це теж спосіб використання свого тіла, а в деяких випадках і форма протесту, – зазначає режисер.
Також Мантас Кведаравічюс розповів, що особисто йому спілкування з дітьми з фонду допомогло краще зрозуміти майбутніх персонажів і концепцію фільму:
– Найцікавіше – це зрозуміти, що відбувається з героями, коли вони повертаються додому, коли вони повертаються до себе. Адже і бездомний має свій дім.
НЕ СУДІТЬ, ЩОБ ВАС НЕ СУДИЛИ
Мета фільму навчити людей бачити не тільки зовнішні прояви, а й внутрішні мотиви людських вчинків: показати, чому людина поступає, так чи інакше по відношенню до свого тіла. 
Можливо, майбутня картина змусить людей задуматися над такою важливою заповіддю, як «Не судіть, і не судимі будете». Адже ніхто з нас не застрахований від того, щоб опинитися в середовищі соціально незахищених людей. На думку спадає цитата Дастіна Хоффмана: «Можливо, я самотній в цьому, але іноді, коли я дивлюся на бездомних, на вбивць, на простих мерзотників, або п'яниць, я раптом починаю уявляти собі їхні дитячі фотографії. На цих фотографіях вони такі ж, як ми з вами, на наших. І те, що ми не виросли такими, як вони, лише дивовижна, незбагненна випадковість».
Так будемо сподіватися, що новий фільм Мантаса Кведаравічюс навчить людей дивитися поблажливіше на тих, хто опинився у житті за бортом, і в кінцевому підсумку, кожен бездомний знайде свій дім.
Автор: Анастасія Холдаковська
Джерело: www.bpl.in.ua 
Переклад: Олена Нуньэс