ЖИТТЯ ЗБЕРІГАЄ ЛЮБОВ

08:10, 26 Жовтень 2018

Дев'яносто років тому Володимир Маяковський написав: «Нельзя на людей жалеть ни одеяло, ни ласку». І ці напівзабуті рядки непопулярного нині поета якнайкраще характеризують роботу «Life Центру», де надають підтримку жінкам, які перебувають у ситуації кризової вагітності.

У свої 17 років Наталка пережила стільки, що на основі її короткої біографії можна створити серіал на кшталт бразильських чи мексиканських. Ось тільки дивитися його буде важко. Якщо, звичайно, слідувати життєвій правді і знімати в реальній обстановці, а не в кіно-теле-інтер'єрах. Життя вигадує сюжети краще за найгеніальнішого сценариста, але часто-густо набагато більш жорсткіші.

Щоправда, перші дванадцять років життя у Наталки були більш-менш нормальними, і мало чим відрізнялися від життя багатьох тисяч її ровесників. Жили бідно, зате під Києвом. Два-три рази на місяць на вихідних їздили до
столиці. Особливо не розважалися (грошей не було), але гуляти Хрещатиком, підніматися на Володимирську гірку, покататися на метро - це вже само по собі ставало подією, вражень від якої вистачало на кілька днів спогадів і нетерплячого очікування наступної поїздки.

Все змінилося, коли батько потрапив до в'язниці. «Товариші по чарці» звалили на нього провину за спільне правопорушення. Мати, яка і раніше не відмовлялася від спиртного, але все-таки знала міру, від відчаю зовсім «опустила руки» і все частіше почала, як то кажуть, «топити горе» у алкоголі. На цьому грунті зійшлася з чоловіком, який став для Наталки вітчимом і жахом наступних п'яти років її життя. Рукоприкладство вона ще якось могла винести; побивав і рідний батько, так певною мірою «комплекс жертви» дівчині притаманний, але, коли справа дійшла до спроби зґвалтування, не витримала. Кинувши до рюкзаку немудрящий скарб, рвонула з дому, який колись так любила, але який тепер став небезпечним і ненависним. Автостопом дісталася до Одеси: чула, що влітку там жарко, теплого одягу не потрібно, завжди можна знайти підробіток і навіть де переночувати - та хоча б на пляжі. Реальність, природно, виявилася дещо іншою, але вже в перші дні вона познайомилася з такими ж «вільними птахами», і в цій компанії зустріла хлопець, з яким одразу виникла взаємна симпатія.

Так створився неформальний «осередок суспільства». Жили весело. Літо в Одесі спекотне і навіть в нетрях неподалік від порту, де пара знайшла тимчасовий притулок, завжди було тепло і по-своєму затишно. Та й любов окрилює, і на багато життєвих проблеми дивишся простіше, ніж перебуваючи в звичайному стані ...

Любов, щоправда, має і зворотний бік, особливо коли вона перша і приходить в юному віці. Тоді кохану людину оточуєш ореолом і йдеш за нею безоглядно, в яку бік вона не повість. На жаль, але Наталчин хлопець повів її зовсім не в той бік. Він сам «захоплювався» наркотиками і «підсадив» на них подругу. А на початку осені виявилося, що дівчина вагітна. Пішла до жіночої консультації, спершу прийняли, як личить, але після того, як дівчина зізналася, що приймає наркотики, та ще й немає притулку, ставлення різко змінилося.
- Тільки наркоманів нам не вистачало! - в серцях кинула докторка, після чого Наталка втекла в сльозах. В іншій поліклініці їй прямо порадили зробити аборт і навіть дали адресу «підходящого» доктора. Цілком можливо, що дівчина пішла б за вказаною адресою, коли б не випадкове знайомство, що змінило її долю ...

Існує безліч висловлювань про те, що випадковість є нічим іншим, як прояв закономірності. Описаний нами випадок - зайве тому підтвердження. Закономірність цього разу прийняла образ Вікторії - волонтерки Одеського «Life Центру». А сам цей «Life Центр» - дітище Міжнародної громадської організації «Збережи Життя Інтернешнл». Місце народження цієї організації - американський штат Пенсільванія, але її засновник Надія Гординська - родом з України. До ідеї створення своєї організації Надія прийшла через драматичні обставини. Вона втратила дитину майже відразу після її народження. Переживши горе, Надія не замкнулася в собі, а – згідно зі своїм ім'ям - вирішила допомагати тим вагітним, хто опинився в кризовій ситуації, в тому числі, і на її батьківщині.

Підійшовши до справи ґрунтовно, Надія вивчила українську статистику і виявила, що щорічно Україна втрачає через аборти близько двох мільйонів дітей. І це - при демографічній кризі, коли фахівці пророкують, що при нинішніх темпах народжуваності до 2050-го року в нашій країні залишиться не більше 35 млн громадян!

- У 2015-му році, - розповідає Надія Гординська, - ми з групою однодумців почали втілювати ідею створення спеціального центру для тих жінок, хто в силу певних причин збирається зробити аборт, і хто залишився без підтримки. Найчастіше - це самотні дівчата, малозабезпечені або такі, що пережили згвалтування. Навіть незапланована вагітність вважається кризовою, оскільки дівчата думають, що всі їхні плани на життя тепер змсарновано. Так з'явилися в Україні такі структури, як «Life Центр», де допомагають під час так званої кризової вагітності, коли у жінки виникають сумніви з приводу збереження
майбутньої дитини. У цих центрах волонтери та медичні працівники працюють персонально з клієнтами, надають їм моральну і кваліфіковану лікарську підтримку під час вагітності та ще якийсь час після народження дитини. Також
відбувається навчання по догляду за новонародженим. А в рамках програми «Вчися і заробляй» жінкам допомагають освоїти корисні навички і знайти підходящу в їхньому становищі роботу. Лікарі та психологи працюють також з «післяабортним синдромом», наслідками сексуального насильства і т.п..

Подібні Центри діють в Луцьку, Чернівцях, Запоріжжі, Хмельницькому. Одеса - п'яте місто, де 31 березня 2018 року відкрився «Life Центр» Міжнародної громадської організації «Збережи Життя Інтернешнл». Зараз вже можна з упевненістю сказати, що завдяки таким структурам вдалося зберегти не одну сотню життів дітей, від яких збиралися відмовитися їх матері. Деякі жінки, пройшовши курс допомоги, самі стають волонтерками. Надія Гординська каже, що волонтери - це найближчі для неї люди після сім'ї.

В історії Кримської війни 1853-56 рр. збереглася згадка про українську медичну сестру Марію Гординську, «старшу за бараками» (так офіційно іменувалася її посада) в обложеному Севастополі, яка сотні днів і ночей доглядала поранених бійців. Важко сказати, чи є Надія Гординська її нащадком, але факт, що ці жінки, розділені півтора століттями, не просто однофамільниці, вони, як то кажуть, однієї крові. І милосердя - справжнє їх покликання.

«Ми намагаємося змінити свідомість, а не просто надати допомогу, інакше дитину не збережеш, - ділиться досвідом директорка «Life Центр» в Чернівцях Міла Зарубайко. - Ми не тиснемо, не примушуємо, а показуємо альтернативу. Це повинен бути осмислений вибір самої жінки». Точно так підходять до своєї діяльності її одеські колеги.

«Ми завжди протягнемо руку допомоги. Але в той же час пояснюємо жінкам, які звернулися до нас, що вони самі повинні зробити свій вибір і намагатися змінити життя на краще, - розповідає директорка «Life Центр» в Одесі Ірина Разлуцька. - «Твоє життя - це твоя відповідальність» - такий наш девіз. Ми проводимо заняття на різні теми, допомагаючи жінкам зрозуміти себе і підготуватися до пологів, вирішити сімейні конфлікти, знайти нову професію. Як у відомій притчі, ми даємо «вудку» - підтримку на якийсь час, щоб жінка знайшла грунт під ногами і далі вже йшла по життю самостійно».

Іріна і її помічники чудово розуміють, що доля дитини, якій вони намагаються врятувати життя, в кінцевому рахунку, в руках його матері. Тому і взаємини тут вибудовують так, щоб жінка усвідомила всю відповідальність свого вибору. І
разом з тим знала: коли виникне потреба, їй є куди і до кого звернутися по допомогу ....
Коли Вікторія привела Наталку до «Life Центру», дівчину насамперед пригостили чаєм з печивом. Потрапивши в теплу атмосферу привітних і зацікавлених в її долі людей, Наталка, що називається, розтанула і щиро, нічого не приховуючи, розповіла свою історію.

«Наталка знайшла в нас друзів, - розповідає Ірина Разлуцька, - вона зрозуміла, що тут їй бажають добрв. І головне: ніхто не прагне обмежити її свободу. Ми довго розмовляли з нею, запропонували спробувати жити по-іншому». Дівчину не вмовляли, щоб вона і батько майбутньої дитини ось так відразу взяли і перестали приймати наркотики, розуміючи, що це нереально. Просто разом з нею підрахували, що на ті гроші, які її друг заробляє на будівництві, можна зняти житло, виховувати дитину, тим більше, що держава допомагає молодим матерям, є і громадські організації, куди можна звернутися за
підтримкою. Зрозуміло, що ці розрахунки велися без урахування витрат на наркотики; дівчину непомітно підвели до усвідомлення того, що змінити життя - реально. Вона пішла з надією та задумлива. Наступного разу прийшла до Центру зі своїм хлопцем, розмова була вже більш предметною. Молодим людям запропонували пройти курс реабілітації, відновити здоров'я. В ході бесіди з'ясувалося, що у хлопця в Одесі є тітка, але вона не хоче його знати - з відомих причин. Співробітники Центру зв'залися з цією жінкою, пояснили ситуацію, попросили хоча б на перший час прихистити молодих людей і майбутню дитину, тим більше, що тітка живе в приватному будинку з достатньою житлоплощею. Дізнавшись, у чому справа, тітка пом'якшала, і вже кілька тижнів молода пара проживає в нормальних умовах, а Наталка
відповідально готується стати матір'ю.

"Рівні можливості для всіх" - це ще один слоган, який характеризує роботу «Life Центр» в Одесі. Тут не відмовляють нікому, і особливу увагу приділяють тим, кого прийнято відносити до так званих маргінальних верств населення. Ірина Разлуцька згадує про першу жінку, яка звернулася до Центру.

Галина завагітніла в 35 років. Чоловік не захотів вірити, що майбутня дитина - від нього, і вигнав дружину з дому. Так склалося, що і роботу вона втратила. Жінка поневірялася по подругах, не знаючи в розпачі, що робити. Про те, що в
Одесі відкривається «Life Центр», дізналася з телепередачі. Прийшла на Канатну, 28, пригнічена, в сльозах.
«Ми провели її по нашому офісу, де розвішано фото матерів з дітьми, - каже Ірина, - розповіли, в яких драматичних ситуаціях опиняються жінки і як вони виходять з них. Під кінець бесіди Галина почала усміхатися, очі загорілися.
Вона зрозуміла, що є надія залишити дитину, яку вона так хотіла, але в той же час не знала, як жити далі. Ми знайшли для неї посильну роботу, де жінці надали гуртожиток. Одночасно з цим зустрілися з її чоловіком, провели кілька непростих, відверто скажу, бесід. Але вони дали своє. Галина народила сина, і чоловік приїхав забирати її з пологового будинку. Ми допомогли їм з коляскою, памперсами. Сімяя відновилася, а головне, що дитина жива і здорова.

Трапляються історії зовсім вже «екзотичні». Зовсім недавно волонтер привела до Центру вагітну, що мешкала з чоловіком на... кладовищі. Її привітно зустріли, нагодували, забезпечили одягом, пояснили, чим і як можуть
допомогти. Тепер вона сама вирішує, як жити далі: чи в людських умовах, які їй допоможуть знайти, або ж повернутися до колишнього існування. Вибір - за принципом рівних можливостей.

«Звичайно, є труднощі в нашій роботі, - зізнається Ірина Разлуцька. - Деякі не вірять, що їм хочуть допомогти, ставляться до нас насторожено. Таких складно розговорити, подолати бар'єр недовіри. Але ми не читаємо моралі, не тиснемо, не звинувачуємо; таке у нас просто заборонено. Ми даємо відчути жінці, що вона вільна в своєму виборі, Надаємо широкий спектр можливостей. Важливо, щоб жінка дізналася, що є вихід з її ситуації, подивилася на неї збоку, зрозуміла, що вона може знайти підтримку і в інших організаціях, та й взагалі у світі повно добрих людей».

Крім невеликого штату, в Одеському «Life Центр» працює 12 волонтерів. Всі вони пройшли спеціальні курси по роботі з сім'ями, дітьми, підлітками, в тому числі, з людьми, які опинилися на узбіччі життя; добре знають законодавство,
включаючи права клієнта; строго дотримуються етичних норм; вміють консультувати по телефону, тобто, володіють всіма необхідними навичками для роботи з таким складним контингентом.

Нещодавно кандидат економічних наук Ірина Демченко та Оксана Артюх в семи регіонах країни провели ситуаційне дослідження в рамках проекту «Рівний доступ до допомоги жінок, постраждалих від насильства», який реалізує Всеукраїнська благодійна організація «Конвіктус Україна» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». І дійшли до висновку, що досить часто активісти навіть тих громадських організацій, які надають допомогу таким
жінкам, не вміють професійно працювати з ними, а «при зверненні постраждалих жінок вони розгублюються, адже куди її направити, що з нею робити і які сервіси є навкруги знають не всі».

У Міжнародній громадській організації «Збережи Життя Інтернешнл» і Центрах, які вона підтримує, не тільки за покликом душі і покликанням, а й повною мірою усвідомлюючи свою відповідальність перед тими, кому надають допомогу. А це принципово важливо, щоб людина на такій складній ділянці, не просто горла бажанням приносити користь людям, але робила це вміло, професійно.

«Life Центр» в Одесі працює трохи менше року. Але на його рахунку - вже кілька врятованих життів, і все частіше звертаються сюди жінки, знаючи, що тут їх зрозуміють, підтримають і допоможуть - «ковдрою і ласкою». Потрібну інформацію і консультації можуть отримати не лише одеситки, а й будь-яка людина, зателефонувавши на «гарячу лінію»: 0951725533,0731725533, 0971725533.

Автор: Олександр ГАЛЯС, Інна ІЩУК

Статтю підготовлено у рамках спільної медіа-акції сайту ОТКЛИК та газети «ПОРТО-ФРАНКО».